Колекціонери також займаються збереженням історії.
Ці мисливці за історією у власний спосіб вибудовують своє розуміння минулого через улюблені речі. Platforma пропонує історії трьох київських колекціонерів непересічних речей.
Влад Фісун, колекціонує платівки
Я почав збирати вініл ще в четвертому класі. Дуже люблю хороші збірки. Купуєш дві-три пластинки, дізнаєшся багато другого, а потім роками слухаєш це. Пластинки не речі, занадто багато їх не буває. Тому я дуже рідко щось дарую або продаю: тільки якщо вже комусь сильно треба або гроші йдуть на благодійність.
У дитинстві я збирав марки. Але якось набридло це швидко, що з ними робити?
А з пластинками, як виявилося, є що – почав влаштовувати домашні вечірки. А потім і не домашні.
Найцінніші у мене – це, напевно, дві платівки з автографами Red Hot Chili Peppers, два кращих альбоми: "Mother's Milk" і "Blood Sugar Sex Magik". Виявилося, що взагалі-то на автографи ці хлопці не дуже, тому спасибі моєму другові, який примудрився для мене їх отримати.
Олександр Петренко, збирає вінтажне взуття
Два роки тому я випадково побачив в інтернеті оголошення про продаж пари чудових кед, які були сфотографовані під стінкою на старенькому вовняному килимі. Ясна річ, я їх придбав. І в перший же день, коли я взув їх і вийшов в люди, то помітив здивовані погляди перехожих. Тут-то я зрозумів, що купив не просто круті олдскульні кеди, а цілу частину історії минулих років.
У мене в колекції є багато моделей, які я б носив сам, але, на жаль, не всі мені підходять. І все одно для мене дорога кожна пара з моєї колекції. Хоча іноді я продаю щось людям. Але в цей момент насправді я просто ділюся спогадами в обмін на гроші.
В ідеалі, звичайно, було б зробити шоурум речей 70-90-х років, щоб була точка збору для людей "в темі", для обміну і поповнення матеріальних та моральних цінностей.
Євгенія Таранова, власниця магазину "Вінтаж Екіпаж"
Любов до вінтажу у мене почалася в дитинстві на бабусиному горищі.
Зараз у мене є невеличка колекція вінтажних сумочок, якої я активно послуговуюся. Крім того, моя колекція різноманітних вінтажних предметів постійно оновлюється (крім, звичайно, найулюбленішого кістяка). Якісь речі йдуть на подарунки близьким людям, якщо я бачу, що ця річ дуже комусь потрібна.
Коли я знаходжу щось підходяще для колекції, то відчуваю радість від зустрічі з річчю, якій можу дати нове життя і врятувати від забуття або навіть звалища. А якщо ні, то не засмучуюсь, бо й сам процес пошуку дуже цікавий.
Одного разу на Петрівці під сильним дощем я побачила, що висить на заборе щось. Перед парканом сиділа сильно питуща жінка, яка продавала якесь барахло. Одна сумка обійшлася мені в 10 грн, а вдома виявилося, що це рідкісний екземпляр книги з натуральної замші, з латунним фермуаром – ще довоєнних часів. Це було справжнє щастя.
Але в цілому я не ганяюся за дорогими або брендовими речами, тому в мене, мабуть, немає супердорогих речей. Найцінніші, в основному, дісталися від бабусі і прабабусі. Втім, я маю декілька улюблених штанів і жакетів, які знайшла сама, орієнтуючись винятково на "подобається-не подобається".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Львівські студенти випустили історичний мобільний додаток
2 
1