На парламентських виборах комуністична партія вийшла на четверте місце. Чому партія користується такою популярністю та до чого може призвести збільшення комуністів у Верховній Раді, Gazeta.ua розповів 90-річний Юрій Анохін з Вінниці.
Чоловік народився за Леніна у Підмосков'ї. У батьків був одинаком. Вивчився на пілота, під час війни був військовим інструктором у Севастополі. З дружиною Кірою Андріївною прожили у шлюбі 53 роки. Має сина, внучку та двох правнуків. Отримав від держави трикімнатну квартиру. Меблів після союзу не купував. Отримує 6500 гривень пенсії, частину дає онучці. Живе сам.
Минув 21 рік відколи розвалився Радянський Союз. Наскільки за цей час змінилося життя в Україні?
Ніколи не кажіть, що Союз розвалився. Його розвалили під диктовку США Горбачов, Єльцин, Яковлєв та Шеварнадзе. Вони продали країну. А готуватися до цього почали у 80-х роках. Спочатку активно крутили радіостанцію "Голос Америки". Розхвалювали західне життя, мовляв там безробітні отримують більші виплати, чим наші зарплату. Далі зробили штучний дефіцит товарів. Було це так: до міста під'їжджали вантажівки з цукром, ковбасою, м'ясом, птицею, але в магазини їх не пускали. Наказували все викидати в яму. Люди не розуміли, чому в магазинах пусті полиці, а "Голос Америки" продовжував: "Побачите, а буде ще гірше". Поступово люди починали вірити й розчаровуватися в Радянському Союзі. Й тепер люди такі самі — не мають своєї голови на плечах, вірять телевізору. І чого ми добилися? Ніякої Незалежності немає. Україна зараз від всіх залежить. Залізла в МВФ, набрала кредитів. Щоб їх віддати, три покоління не має ні їсти, ні пити, а тільки на кредит робити. Кажете, що зараз в магазинах повно товарів? Але українських серед них практично немає. А звідки їм взятися? Тоді в Україні було потужне сільське господарство, промисловість. Всі мали роботу. Тепер все розграбували й порізали на металолом.
В Союзі всі мали роботу. Які професії були найбільш оплачуваними?
Фізичну працю цінували вище за інтелектуальну. Тоді слюсар було поважною професією, а тепер на нього дивляться, як на негра. Мій тато був слюсарем, мав 250 рублів. А мама пішла бухгалтером на завод, заробляла 110 рублів. Я був військовим льотчиком, отримував 300 рублів. Це було дуже престижно, я й зараз маю 6500 гривень пенсії. Робітникам також більше виділяли пайку, чим службовцям. За мого дитинства була карткова система. В щоденний набір продуктів входив хліб, крупи, картопля, масло, олія, 300 грам вареної ковбаси, жменя цукерок-подушечок з повидлом. Шоколадних цукерок не було. Ними наївся вже за незалежності, коли на них масова мода пішла. І тортів не було в магазинах. Жінки самі пекли на свята "наполеон" або бисквіт. Молоко теж в пайок не входило, його продавали окремо на базарчику. Після роботи мама ходила в закритий магазин і отримувала продукти на сім'ю. Частину зарплати витрачали на одяг, частину відкладали на книжку. Холостяком відклав п'ять тисяч рублів. Все було дешеве. Хлібина — сім копійок, кілограм картоплі — вісім, материні туфлі — 35 рублів, батькове пальто — 80. Жінки купували тканину й обшивалися у швачок.
Під час Великої Вітчизняної війни молодь рвалася на фронт за Батьківщину. А як зараз оцінюєте патріотизм молодого покоління?
Якби сьогодні почалася війна, всі б рвалися виїхати за кордон, бігли у підвали та ховалися під столами. Молоді люди не відчувають відповідальності за Батьківщину, бо не мають її захисту. Тоді студент закінчував інститут і вже знав, куди його відправлять на роботу. А зараз з дипломами сидять вдома. Тоді всіх забезпечували житлом. Холостякам — кімнату в гуртожитку, сімейним — квартиру. Тепер молоді пари з дітьми туляться в орендованих однокімнатках або сидять на голові в батьків. Та й психологія у людей тепер інша. Ми, радянські підлітки, були набагато самостійніші за сучасних. Зараз дивлюся на випускників, яких батьки за руку приводять здавати документи в інститут, й згадую себе 16-річного. Сам вирішив, що буду льотчиком. Сам пішов і записався в аероклуб. Мене не хотіли брати, бо ще був малий. Літати дозволяли з 17. Я не здався, пішов просити начальника штабу. Вмовив взяти рік на теорію, але за умови, що буду вчитися на відмінно. Зубрив аеродинаміку ночами. Паралельно закінчив десятий клас без жодної трійки.
Чому ж тоді радянська влада проводила масові репресії?
Масових репресій не було. Якщо хтось і попадав на Сибір чи Камчатку, то заслужено. Це були колишні поміщики та кулаки, які хотіли мати більше, за інших, і не могли змиритися, що всі тепер рівні. Бо якщо людина визнавала радянську владу та добросовісно працювала, які до неї могли бути претензії? Ще одна брехня — система доносів. Були лише одиничні випадки. Якось мій сусід написав кляузу на іншого сусіда, мовляв той партію не поважає. Почав розбиратися суд. Вияснили, що один сидів у тюрмі за крадіжку, то хотів сусіда прирівняти до себе. Давати й брати хабарі дуже боялися, бо за це вірно засилали на Чукотку. А тепер можна кого хоч підкупити.
У 1932-33-х роках майже чотири мільйони українців загинули від Голодомору. Ще понад шість мільйонів не народилися. Близько 150 000 осіб арештували через те, що збирали колоски на полі.
Голодомору не було. Була голодовка через неврожай. Однаково страждали українці, росіяни та білоруси. Це вже зараз вороги вигадують геноциди, щоб спаплюжити пам'ять великої держави.
Кому вигідно казати погане про Радянський Союз?
Олігархам та мільйонерам. Вони створили країну для себе й тепер хочуть, аби прості люди не знали про альтернативу. Паскудять комунізм, бо це система для людей. Коли всі рівні й щасливі.
Як проходило життя простих людей у ті часи?
Всі працювали, дармоїдство було ганьбою. Горілки пили набагато менше, ніж зараз. На весільний стіл ставили стільки випивки, щоб на кожного було грам 250-300. А тепер — по дві пляшки на людину. Ціни були низькі. Вистачало пів зарплати слюсаря, щоб зробити весілля. Таких розкішних гулянь, як зараз не було. Максимум скликали 50 людей. На столі були оселедчики, картопля смажена, котлети, курку запікали. Люди були добріші, менше пліткували. Більшість жили в комуналках, з сусідами були дуже дружні, на свята збиралися за одним столом в коридорі. А тепер можуть жити на одному поверсі й "добрий день" не казати. Були більш терпимі. Сім'ї жили в парі все життя. Я свою жінку Кіру Андріївну зустрів у 1946-му в театрі імені Садовського у Вінниці. Нам обом було по 27 років. Сміливий на війні, я довго соромився підійти познайомитися. Залицявся рівно десять днів. Я їй про себе все розказав, вона мені про себе. Виявилося, що мислимо однаково. Провів її додому й зробив пропозицію. Сказала, що подумає до завтра. На другий день сказала "так". Тоді вперше її поцілував. Тоді щодо поцілунків було суворо, дівчата так вільно не цілувалися як зараз. Прожили з нею 53 роки. Вмерла десять років тому. А тепер наша молодь живе нерозписана по кілька років і розходиться.
Чим докорінно відрізняється сучасне життя від радянського?
Жити стало страшно. Зараз високий рівень небезпеки та злочинності. Тепер йдеш ввечері по вулиці й оглядаєшся чи не стукне хтось по голові й не забере гаманець, в якому три гривні. Зараз як: вбив людину, його судять цілий рік, все якихось там доказів не вистачає, а потім дають кілька років. Годують за рахунок держави. А тоді все суворо — за вбивство й зґвалтування розстріл. Злочинців було мало. Ми не боялися ходити вночі по вулицях.
Невже не знаходите нічого кращого за останні 21 рік?
Лікувати стали краще. Мама молодою захворіла на туберкульоз. Її заразила свекруха. Тато просив бабцю не цілувати матір при зустрічі, але та не втрималася. Тоді не було таких ефективних ліків від недуги як зараз. Зате її лікували безкоштовно, щороку на цілий місяць давали путівку в санаторій у сосновому бору. Тепер такі привілеї лише для депутатів.
Потяги стали ходити вдвічі швидше, ніж за Сталіна. Майже всі мають автомобілі. В моїх 30 років автівок на дорогах було мало. Їдеш з Калинівки (райцентр за 30 км від Вінниці — Gazeta.ua) до Вінниці й за всю дорогу зустрінеш дві-три машини. А тепер машина за машиною. І в ті часи, і зараз нашим тяжко виїхати за кордон. Треба зібрати купу дозволів.
3 
1
Коментарі
516