30 травня у столичному Будинку вчених презентували проект французького Центру дослідження Росії, Кавказу та центральної Європи (CERCEC, EHESS/CNRS) під назвою "Звукові архіви ГУЛАГу". Зустріч відбулася у рамках лекцій від Політ.ua.
"Звукові архіви ГУЛАГу" присвячені європейцям, які були депортовані у радянські табори чи переселені до Сибіру або Центральної Азії до, під час та після Другої світової війни. Кількість таких переселенців сягає близько 1 мільйона чоловік.
Проект представили три автори: директор Центру дослідження Росії, Кавказу та центральної Європи (CERCEC, EHESS/CNRS), історик та демограф Ален Блум; історики з Центру - Марта Кравері та Катрін Ґуссефф.
"Коли ми говоримо про ГУЛАГ, маємо на увазі загальну систему репресій. Значить це не тільки люди, які були депортовані в табір. Ми цікавилися людьми, які були депортовані в спецпоселення. До того ж, ми не обмежилися тільки моментом депортації. Нам була цікава вся історія життя людей, депортованих між 1935 і 1953 роками. Ми вивчали як вони жили до депортації і особливо як вони жили в перебігу депортації і що відбувалося після. Цього не показують звичайні, паперові архіви", - повідомив Ален Блум.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У 70-х записувалися в чергу на "Київський торт" - історик
Дослідники зібрали 170 інтерв'ю у 15 країнах. Це розповіді людей та їхніх нащадків, які після смерті Сталіна чи то повернулися жити до своїх рідних країв, чи то залишилися назавжди на місцях свого заслання. Значну частку опитаних складали жителі Західної України.
Їхні розповіді зібрані в книзі "Депортовані у СРСР – розповіді депортованих європейців про ГУЛАГ". До неї додається аудіо-диск – результат цього дослідження, на якому звучать голоси депортованих, розповідаються їхні особисті історії – складові історії Європи. Цій історії також присвячено інтернет-сайт. За словами авторів, розповіді на сайті спеціально не подавали у друкованому форматі, щоб зберегти дух оповіді.
Сайт представляє так звані "кабінети" - розділи. Деякі з них є персональними — присвячені певним особам. Інші — розповідають про наріжні події, як то смерть Йосипа Сталіна. Решта зображають важливі явища й відчуття, які супроводжували депортованих ("Голод", "Ліс", "Шлях у заслання" тощо).
Найбільше зацікавлення викликав кабінет "Ліс". Він розповідає про оточення переселенців у Сибіру. Ліс був, з одного боку, місцем покарання, а з іншого — засобом для прожиття, адже завдяки його продуктам люди виживали.
Один із присутніх, який назвався Павлом, виріс у Казахстані, його родина дружила з родинами німецьких переселенців. Він пошкодував, що у проекті не представлений кабінет "Степ".
"Людині, яка з Європи, у лісі вижити легше. Все-таки, це ареал існування європейської людини — є ліс, є річка. А мені німці розповідали як їх викидали з вагонів просто посеред степу. Взимку температура там сягає -50 градусі за Цельсієм, влітку там спека +45 градусів", - сказав він.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Презентували книгу про воїна УПА, в честь якого назвали батальйон "Нахтігаль"
Іншою темою розмови стали стосунки між переселенцями та місцевими. Дослідники зазначили, що більшість опитаних не тримають зла на росіян. У своїх бідах вони звинувачують лише радянський режим. Це вони пов'язують з тим, що місцеві жителі часто допомагали новоприбулим та засудженим.
Вже згаданий Павло навів красномовну історію: "З дитинства я пам'ятаю картину — зеків вели під конвоєм. І тут місцеві жінки посилають своїх дітей кидати в них камінням. Те каміння було кульками скачаного овечого сиру. Досвідчені зеки знали це і підбирали сир".
3 
1
Коментарі
12