На секретаріат Народного Руху України в Києві 16 січня 1994-го здійснили збройний напад. 2 невідомих вдарили пістолетом вахтера і зайшли до приймальні. Переконували, що їм терміново потрібно передати документи голові секретаріату Михайлу Бойчишину. Після того його ніхто не бачив.
З 1990-го він був депутатом Львівської обласної ради. На початку 1992-го ІІІ з'їзд НРУ обрав Михайла Бойчишина заступником співголів партії. Потім він очолив секретаріат. Був правою рукою голови партії та ймовірного кандидата у президенти В'ячеслава Чорновіла. Вів усю організаційну роботу та був скарбником Руху.
Виникло кілька версій. Начебто Рух отримав для виборчої кампанії від діаспори близько $12 млн і за них взялися рекетири. За другою версією, опоненти Руху вирішили до виборів "поставити на місце" В'ячеслава Чорновола та рухівців. Тоді Чорновіл відмовився від балотування на пост президента України, пише Uahistory.
Іще говорили, що за 2 дні до викрадення Михайло Бойчишин говорив із кимось телефоном про наявність доказів про серйозні фінансові афери високих посадовців. Закликав співрозмовника перед виборами вивести їх на "чисту" воду.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Роковини Чорновола: емоційні промови політика
Четверта версія стосувалася проекту Балто-Чорноморського нафтового колектора. Він позбавив би Росію монополії на постачання нафти в Україну та Білорусь. Обговорення питання планувалося на 29-30 січня 1994-го на міжнародній конференції, яку організовував Михайло Бойчишин. Після викрадення більшість документів проекту зникла.
Тоді ж трагічно у ДТП загинув 18-річний син Роман - учень греко-католицького ліцею. Зникла машина "ВАЗ 2008" Бойчишиних.
Михайло Бойчишин народився 1948-го в селі Чемерицях Перемишлянського району Львівської області у багатодітній сім'ї службовця. З 1961-го родина переїхала до Львова. Навчався в Українському поліграфічному інституту імені Федорова. З 1969-го працював на заводі конвеєрів.
1972-го у таборі відпочинку "Політехнік" в Алушті познайомився з львів'янкою Любомирою. За 2 місяці повінчалися у церкві Петра і Павла у Львові. З того моменту стали неблагонадійними. "Як Бойчишин буде керувати іншими людьми? Він же вінчався в церкві", — сказав один КДБіст.
Після зникнення чоловіка Любомира Бойчишин створила жіночий інформаційно-реабілітаційний центр "Любомира" для жінок-інвалідів і матерів неповносправних дітей, заснувала однойменний журнал. 2005-го увійшла до числа кандидаток на Нобелівську премію миру. За 5 років померла.
1 
1
Коментарі