Концтабір в Аушвіці, поблизу польського міста Освенцим, був одним із найбільших концтаборів у світі. З кінця травня 1940 до січня 1945 його використовували як нацистський концтабір, а згодом і як радянський.
"У червні 1941 року я отримав наказ встановити в Аушвіці обладнання для винищення євреїв. Коли я обладнав будинок для винищувань в Аушвіці, то пристосував його для використання газу "Циклон Б", який являв собою кристалічну синильну кислоту. Іншим удосконаленням, зробленим нами, було будівництво газових камер з разовою пропускною спроможністю в 2 тисячі чоловік, у той час як у десяти газових камерах Треблінки можна було винищувати за один раз тільки по 200 чоловік у кожній",- свідчив один з керівників Третього Райху Рудольф Гьосс на Нюрнберзькому процесі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Засекречені архівні матеріали Освенціму досі зберігаються в Росії
31 жовтня 1944 року у концтаборі в Аушвіці востаннє провели страту в газовій камері. Ще із 1943 року у таборі розвивалися групи опору. Ці організації допомагали деяким в'язням вибратися на волю.
У жовтні 1944 група sonderkommando знищила один із крематоріїв у Біркенау. Вони, група спільників та жінок із робочого табору Моновіц були покарані смертю. У таборі акумулювалось відчуття "комунальної відповідальності". За втечу одного каралось декілька із того ж блоку, що й втікач.
Аушвіц-Біркенау - один з найбільших таборів смерті, створених гітлерівською Німеччиною в часи Другої світової війни. У ньому був комплекс з кількох трудових таборів з крематоріями та газовими камерами. В період 1940-1945 років в Освенцімі знищили понад 1,5 млн людей, переважно євреїв. Сьогодні на місті концтабору діє масштабний музей Голокосту.
3 
1
Коментарі