Активну русифікацію українських шкіл розпочали 13 березня 1938-го. Тоді уряд видав постанову про обов'язкове вивчення російської мови.
"Практика насадження національних шкіл завдала величезної шкоди справі правильного виховання й навчання", - прокоментувало документ керівництво комуністичної партії.
Розпочату тоді русифікацію продовжили по завершенні Другої світової війни 1939-1945-х - видали Постанову "Про запровадження нового українського правопису". Він мав бути наближений до російського. Послідовно проводилася лінія на посилення уваги до російської мови, зміцнення її позицій у суспільстві.
"На вищих стадіях комуністичного суспільства невідворотним є зникнення національних відмінностей та злиття націй. Майбутнє злиття націй призведе до виникнення єдиної мови для всіх народів", - писав журнал "Комуніст" і мав на увазі російську мову.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Навіщо ми вчимо російську" - вчителя засудили за націоналізм
Вона стала основною мовою діловодства. У 1989 році прийняли постанову ЦК КПРС, яка "законодавчо закріпила російську мову як загальнодержавну".
1990-го Верховна Рада СРСР прийняла Закону про мови народів СРСР, де російській мові був наданий статус офіційної в усіх республіках.
11-12 лютого 1989 у Києві провели установчу конференцію і створили Товариство української мови ім. Тараса Шевченка.
Ця суспільно-громадська організація ставила собі за мету відродити та утвердити українську мову після періоду русифікації. Керівником обрали поета та державного діяча Дмитра Павличка.
3 
1
Коментарі