Священика греко-католицької церкви та капелана УПА Василя Шевчука стратили у польській в'язниці 13 вересня 1948-го.
Ще на початку 1945-го від рук поляків загинуло багато священиків, чоловіків та їхні родини рубали навіть сокирами. Шевчук отримував постійні погрози від польських партизанських формувань - Батальонів хлопських. Представники Армії Крайової чинили на нього замахи. Тому вирішує приєднатись до УПА - стає капеланом під псевдонімом "отець Кадило".
Чоловіка приставили до Перемиського куреня під командуванням поручника Михайла Громенка. Там служив польові літургії, відспівував померлих, надавав співвітчизникам духовну підтримку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Росії помер засуджений український священик
У червні 1947-го під час масового знищення населення на Закерзонні УПА розпочала Великий рейд на захід. Бійці вступили на терени Чехословаччини. Відділ Громенка був єдиним, що прибув дисципліновано. Але знесиленого Шевчука схопили чехословацькі спецслужби. За місяць вони передадуть його польській владі. Поляки, в свою чергу, запроторять його до в'язниці міста Ряшів. Там сидітиме у камері разом із кримінальними злочинцями.
За рік, 13 вересня його розстріляють на подвір'ї Ряшівського замку за вироком Військового суду Польщі. Місце поховання невідоме.
II етап примусової депортації українців із Холмщини, Лемківщини та Підляшшя - тепер територія Польщі завершили 2 серпня 1946-го. Тоді з українських етнічних територій на терени УРСР виселили близько 482 тис. осіб.
Угоду про евакуацію українського населення з території Польщі підписали уряд УРСР і Польський комітет національного визволення ще 1944-го. Згідно з нею українці мали добровільно виїхати до УРСР.
3 
1
Коментарі