Ексклюзиви
четвер, 01 листопада 2012 16:42

У гладіаторських школах Риму вільних громадян було більше, ніж рабів
5

Амфітеатр в Помпеях, що зображений в час бунту між різними угрупуваннями
Фото: Фото: kolyan.net
Мозаїка у великому палаці Константинополя зображає двох гладіаторів, які б'ються з тигром
Колізей - найбільша і найвідоміша арена Давнього Риму
Деталь мозаїки 4 століття н.е
Мозаїка в Національному Археологічному музеї в Мадриді

Тисячу років на аренах римських міст процвітав кривавий шоу-бізнес - бої гладіаторів. Але гладіаторські бої придумали не римляни. Це зробили етруски - конкуренти ще молодого Риму за першість в Італії. Етруски перестали приносити в жертву богам військовополонених, і запровадили звичай смертельного двобою на потіху глядачам. Звичай цей перекочував в сусідній Рим в 6 столітті до н.е. Пізніше, в епоху розквіту імперії, найбільш відомі гладіаторські школи розташовувалися в місті Капуя, колись заселеному етрусками.

Не кожен гладіатор, як це багатьом здається, був рабом-смертником. У гладіаторських школах імператорського Риму вільних громадян було навіть більше, ніж рабів. Знатні і багаті римляни теж нерідко вступали в ці ряди. Професійними гладіаторами були: римлянин Фурій Лептин, колишній судовий оратор Квінт Кальпен, брат римського полководця Марка Антонія Луцилій і багато інших багатих вільновідпущеників, вершників, сенаторів і навіть римський імператор Комод.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знайшли найбільший канал Давнього Риму (ФОТО)

Римський сенат двічі законодавчо забороняв знаті ставати гладіаторами, але це не допомагало. При імператорі Септимії Севері в II столітті н.е. в гладіатори подався цілий загін преторіанців. Та й більшість рабів наймалася на цю роботу добровільно.

Справа в тому, що в смертельно небезпечних іграх були свої плюси. Раби отримували шанс здобути свободу, бідні громадяни і представники збіднілої знаті - легкий спосіб заробити величезні гроші, адже за один бій гладіатор отримував до 200 сестерціїв - піврічну платню римського легіонера.

Ну, а багатих громадян вабили на арену слава і загальне обожнювання. Адже найкращі гладіатори в стародавньому Римі були чимось на зразок нинішніх поп-зірок або улюблених футболістів.

Найпопулярнішими в імператорському Римі були поєдинки жінок-гладіаторів. В 1 столітті н.е. такі бої стали користуватися навіть більшим попитом, ніж чоловічі. Ці жінки теж могли бути і рабинями, і вільними, і з числа знаті. При Нероні і Клавдії жінки у вбраннях амазонок часто билися на колісницях, стріляючи одна в одну дротиками і стрілами, але до "повного контакту" справа теж доходила нерідко. Тільки в 200 році н.е. жінкам заборонили виступати бійцями.

Спочатку майбутній гладіатор підписував контракт з ланістом (антрепренером - Gazeta.ua), де обговорювався строк найму та заробітна плата. Обов'язковим пунктом була згода "рекрута" на те, що його можна "в'язати, сікти, палити і стратити мечем". Після підписання документа новачок потрапляв до школи, де його навчали премудростям гладіаторського ремесла.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В околицях Рима відкопали схованку статуй ІІІ століття (ФОТО)

Крім "осілих" ланістів, існували ланісти-волоцюги, які з групою гладіаторів кочували з міста в місто, як циркові артисти. Загони гладіаторів також містили багаті люди. Цезар, наприклад, брав загін улюблених гладіаторів в походи.

Навколо тренувального майданчика школи розміщувалися велика кухня, склади зі спорядженням, лікарня, казарма і в'язниця для "засуджених до смерті на арені". Гладіатори-початківці жили на першому поверсі казарми по двоє. На верхньому - жили знамениті гладіатори. Як правило, їх апартаменти тонули в розкоші.

Початківцям було несолодко - виснажливі тренування, побої. Наставники доводили кожного до межі фізичних можливостей. Симулянтів приводили в почуття за допомогою розжареного заліза. Спеціально ставили проти новачка досвідченого гладіатора, який бився в повну силу без жодних поблажок. Це вважалося кращим способом навчання. Іноді учнів попереджали, що бій буде справжнім, щоб новачки не розслаблялися. Насправді ж, ланісти берегли бійців і не допускали смертельних випадків у школах.

Нерідко гладіатори об'єднувалися в корпорації, найбільш відомі з них "фракійці", "мирмиллони" і "ретіарії". У корпораціях панував дух справжнього братерства, з добровільних пожертвувань створювалися "каси взаємодопомоги".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Італії знайшли культове дерево, згадане в "Енеїді"

Годували майбутніх героїв арени збалансовано. Глядачам був не потрібен занадто товстий або занадто худий боєць.

Вчили в гладіаторських школах не тільки володінню списом, тризубом з мережею та фехтуванню, але також елементам акторської майстерності, навичкам поведінки на арені. Головним завданням було все робити красиво.

У в'язницях при школах містилися ті, кого римські суди засудили "до участі в іграх". Такі вироки виносилися за державну зраду, військовий заколот, вбивства, грабіж, розбій, підпал або осквернення храму. Смертників не тренували і не давали їм зброї, тому досвідчені бійці арени не залишали їм жодних шансів. На очах глядачів їх вбивали витонченими способами - розпинали, спалювали живцем або кидали на арену з величезної висоти. Причому, такої жорстокості вимагали самі глядачі.

Навчання гладіатора тривало від року до двох. Перед першим виходом на арену гладіаторів скликали на великий обід, де була присутня завтрашня публіка і букмекери. Тут робилися ставки і укладали парі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Римі знайдена могила прототипу "Гладіатора" Рассела Кроу

Криваві ігри відкривалися парадом учасників, де вороги вітали один одного рукостисканням. Той, хто в бою опинявся слабшим, повинен був підняти руку, віддавши себе на суд глядачів. Натовп або вимагав смерті, або дарував життя. З натовпом не сперечалися. Іноді думки глядачів розділялися і тоді почалася бійка, як правило, з не менш кривавим результатом.

Поступово гладіаторські бої перетворилися в індустрію, навколо якої крутилися величезні гроші. І незважаючи на широке поширення християнства в 1 столітті н.е., здолати криваву традицію було складно. Проти гладіаторських боїв виступали Сенека, Цицерон, Ювенал, Марк Аврелій і Костянтин Великий. Тільки через 100 років імператор Гонорій указом заборонив цей стародавній кривавий спорт, який прожив майже тисячу років.

Зараз ви читаєте новину «У гладіаторських школах Риму вільних громадян було більше, ніж рабів». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

4

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути