На початку Другої світової війни уряд видав брошуру, що закликала британців до масового винищення домашніх тварин. За один лише тиждень були вбиті приблизно 750 тисяч британських домашніх улюбленців, пише BBC Україна.
Цій забутій і ганебній темі, спричиненій панiкою, дослідниця Клер Кемпбелл присвятила свою книгу "Війна Бонзо: тварини під вогнем. 1939-1945" (Бонзо – собака з популярних коміксів Джорджа Стадді, образ типового домашнього улюбленця британців).
Влітку 1939-го, напередодні війни, був сформований Національний комітет протиповітряної оборони тварин (National Raid Precautions Animals Committee – NARPAC). Він опублікував повідомлення під назвою "Поради власникам тварин".
"Якщо можливо, відправте домашніх тварин до села заздалегідь, до початку надзвичайного стану", - говорилося в тексті. І завершальні слова: "Якщо ви не можете передати їх під опіку сусідів, то насправді найгуманніше буде їх знищити".
Ці поради були опубліковані майже кожною газетою і оголошені на ВВС.
Кемпбелл наводить слова свого дядька: "Скоро після вторгнення до Польщі по радіо оголосили, що може бути нестача харчів. Тоді мій дядя заявив, що наступного дня улюбленець сім'ї Педді мусить загинути".
Коли 3 вересня 1939 року була проголошена війна, власники собак і котів юрбою рушили до ветеринарів та притулків для тварин.
"Благодійні організації, Народна ветеринарна амбулаторія (PDSA), Королівська спільнота захисту тварин від жорстокості (RSPCA), ветеринари – всі вони були проти вбивства тварин, а також дуже занепокоєні тим, що з початком війни люди просто почали виставляти своїх улюбленців за двері", – розповідає історик Гільда Кін.
Проте Кемпбелл цитує представника RSPCA Артура Бенкса, який "суворо проголосив, що знищення тварин – їхнє головне завдання".
У перші ж дні війни лікарні Народної ветеринарної амбулаторії (PDSA) були переповнені відвідувачами, які принесли своїх домашніх тварин на ліквідацію. Засновниця мережі PDSA Марія Дікін повідомляла: "Наші технічні працівники, на яких був покладений цей сумний обов'язок, ніколи не забудуть тих трагічних днів".
З першим бомбардуванням Лондона у вересні 1940 року ще більше власників тварин поспішили ліквідувати своїх улюбленців. Багато хто піддався паніці, але інші старалися відновити спокій серед населення.
"Приспання ваших тварин – трагічне рішення. Не робіть цього, допоки це не є конче необхідним", – закликала Сюзан Дей у газеті Daily Mirror.
Однак урядова брошура посіяла значний страх. "По суті, людям сказали вбити своїх домашніх тварин – і вони це зробили. Це була абсолютна трагедія, справжне нещастя", – каже Крісті Кемпбелл, що допомагала писати "Війну Бонзо".
Основна загроза для домашніх улюбленців воєнного часу полягала саме в нестачі харчів, а не в бомбардуваннях. На котів і собак карток не видавали.
"Люди хвилювались з приводу бомбардувань і браку харчів – і тому вважали піклування про домашніх улюбленців розкішшю, неприйнятною у воєнний час, – пояснює Піп Додд, старший куратор Національного музею армії. – Ветеринарна служба Королівської армії та RSPCA намагались це зупинити, тим більше що собаки були потрібні для воєнних дій".
Зрештою, якщо згадати про неймовірні людські страждання за шість років війни, можна зрозуміти, чому так мало відомо про масове винищення домашніх тварин.
3 
1
Коментарі
6