Україна має залучити перемовників, які можуть говорити з Путіним

6

Для Путіна Сенцов - це однозначно особисте і він хоче, щоб він благав його про звільнення, - каже 31-річна Марія Томак, співкоординатор "Медійної ініціативи за права людини".

Це громадська ініціатива, яка розслідує та висвітлює порушення прав людини в контексті російської агресії проти України. Суть діяльності полягає у відстеженні процесів як на етапі досудового слідства, так і на етапі судового розгляду.

 

Другий момент – це взагалі контекст справи Олега. За задумом Федеральної служби Безпеки Росії, вона мала легітимізувати окупацію Криму. Сенцова засудили, як представника "Правого Сектора", який нібито планував теракти в Криму. І саме це використовувала Росія, як виправдання появи "зелених чоловічків" на півострові.

Якщо Сенцов попросить про своє помилування – це означає визнання своєї провини і, відповідно, що Путін був правий. Тому справа Сенцова є справою про легітимізацію окупації Криму і стала підставою для заборони низки українських організацій в Росії.

Сенцов – це вагома фігура, яку підтримують і конгресмени, і доповідачі ООН, і президент Франції Емануель Макрон та навіть письменник Стівен Кінг.

Адвокат Дмитро Дінзе, якось сказав "Сенцов прыгнул на Путина" і тому він сприймає це, як виклик. Але, знову ж таки, Сенцов – це втілення спротиву окупації. Він був одним із активістів, які допомагали заблокованим українським військовим. Тому, зламати Сенцова, означає для Путіна, зламати в Криму український супротив.

І ще, мабуть, важлива символічна лінія, про яку писав Павло Казарін. Сенцов – кримський проукраїнський активіст, але при цьому з російським прізвищем, російськомовний, який був дуже інтегрований у кінематографічний світ.

Тобто це не якийсь "бандерівець" із оселедцем у вишиванці та вилами. У нього абсолютно інший образ, але при цьому він є втіленням антиокупаційної частини суспільства.

 

Не можу нічого сказати. У січні цього року видали звіт, який аналізував міжнародні практики, щодо звільнення заручників шляхом переговорів. Шукали, що саме може допомогти звільненню. Стало зрозуміло, що ключове – це перемовник. Питання в тому, чи намагається Україна залучити серйозних перемовників, які можуть говорити з Путіним.

Ми проморгали момент перед Кубком світу з футболу. Якби була продумана кампанія пошуку перемовників з тиску на Путіна в стилі "відпускай або ми не приїдемо", то можливо вдалося б звільнити заручників.

Хоча Росія вже не настільки чутлива, як в 2014 році перед зимовою олімпіадою в Сочі. Тоді шляхом політичного тиску у вигляді ізоляції на період проведення олімпіади вдалось звільнити Михайла Ходорковського.

Дехто вважає, що така схема зараз би не спрацювала. Бо за ці роки ситуація значно погіршилась - кількість в'язнів зростає, законодавство дедалі погіршується.

Варіанти військових операцій зі звільненням не розглядаємо.

Не бачу найближчим часом приводів, які можна використовувати для тиску. Чемпіонат був приводом, але ним не скористались. Вихід тільки в тому, щоб підтримувати активну кампанію. Україна активна, постійно підживлює цю тему на різних рівнях, включаючи дипломатичну. Але чи є якісь конкретні кроки?

Мало зробити твіт, про те, що "Сенцов політичний в'язень. Закликаємо весь цивілізований світ його звільнити". Кого закликаємо? У Меркель багато проблем, чому вона має займатися Сенцовим?

Проаналізуємо справи тих, хто звільнені - Надія Савченко, Геннадій Афанасьєв, Ахтем Чийгоз. У всіх цих історіях дуже високий рівень залучених перемовників. У випадку Савченко - рівень глав держав. Ахтема Чийгоза вдалось звільнити завдяки президенту Туреччини Раджепа Ердогана.

Тобто є три характерні риси - високий рівень перемовників, інтенсивна інформаційна кампанія і особистий інтерес тих людей, які мають вплив на достатньо високому рівні.

По Сенцову начебто теж є такий інтерес. Але він поки ще не цвях в домовині тирана, але точно скалка для нього.

Тут є елемент маніпуляції. По-перше, це не має жодного значення з політичної точки зору. Чудовий приклад історія Генадія Афанасьєва, який перебував у аналогічній ситуації.

У Сенцова не було російського паспорта ніколи - у матеріалах справи є лише український. Це використовують, щоб не допускати до Сенцова українського консула. А він - це моральна підтримка, сигнал про те, що державі не байдуже. Народна підтримка – важливо, але для таких людей, як Сенцов важливо відчувати, що державі, громадянином якої він є не байдуже.

Складно порівнювати, так як з точки зору Росії, громадянином якої б країни він не був, Костенко відсидів свій термін. Тобто він відбув покарання і звільнився.

Якісь процедури зараз відбуваються. Але це логічно було б, тому що наскільки мені відомо є якісь кримінальні провадження в Україні.

Тут є принциповий момент - в Україні ці люди можуть переслідуватися в абсолютно законний спосіб. У Росії проти них справи сфабриковані, незаконні і вони є продиктовані політичними мотивами.

У цьому списку є люди, які опинилися не в той час і не в тому місці, тому вони потрапили в російську тюрму. Росія вважає вигідним для себе навішати на них злочини. Для них ці кримінальні справи є важливими, бо вони начебто доводять геноцид російськомовних в Україні.

Історія Надії Савченко показує, що так. Не може бути, що людині, проти якої тут є кримінальна справа, треба її закрити, бо це герой. У Росії це переслідування не законне, а Україна повинна зробити все, щоб допомогти своєму громадянину звільнитися з російського полону. Ув'язнення відбуваються в рамках агресії, а в Україні, будь ласка, розслідуйте.

 

Це не є іміджева втрата. Історія із Савченко доволі суперечлива, але ніхто не каже, що ми даремно вписувались за неї. У нас проблема в тому, що багато балачок і героїзації, замість того, щоб просто взяти і допомогти людині з адвокатом.

Не треба називати його героєм, просто найміть адвоката. От наприклад, як багато кричали, що Росія викрала Миколу Карпюка, але при цьому півтора роки не знали де він знаходиться і не особливо його намагалися знайти.

Якщо дивитись на проблеми зі здоров'я, це ті хто голодує – Олег Сенцов, затриманий у Криму Володимир Балух. По Олександру Шумкову (екс-охоронець лідера "Правого сектора" Дмитра Яроша. Його звинувачують в участі у діяльності екстремістських організацій. - Gazeta.ua) ситуація неповністю зрозуміла. Починав голодування, припиняв і знову відновлював.

 

У Станіслава Клиха просто біда - його двічі закривали в психіатричні лікарню Магнітогорську. Мама з ним розмовляла, каже, що він в поганому стані. Раніше був гіперактивним. В лікарні його, мабуть, обкололи психотропами, тепер він у флегматичному стані. Раніше у нього не було проблем, не стояв на обліку до ув'язнення. В російському ув'язненні за рік до нього застосовували тортури, почав втрачати розум.

У викраденого 2017 року на території Білорусі Павла Гриба цілий набір діагнозів. В умовах слідчого ізолятора – це скорочує його життя.

Із кримських політв'язнів у справі "Веджії Кашки"(після затримань кримських татар померла ветеран кримськотатарського національного руху Веджіє Кашка. Справу проти п'ятьох кримських татар, які нібито вимагали гроші у турка, назвали іменем померлої ветеранки. - Gazeta.ua) там у Бекіра Дегереманджи і Асана Чапуха проблеми зі здоров'ям.

 

У російських в'язницях катують одразу після затримання, щоб отримати "зізнання" і підпис під міфом. На пізніших етапах катування вже не застосовують. Або не так часто.

Справа Сергія Литвинова – звичайний житель села Комишне Луганської області , який у зв'язку з бойовими діями поїхав полікувати зуб на територію Росії у 2014 році. Його захопили і звинуватили у воєнних злочинах. Змусили підписати протоколи, у яких йшлося, що Ігор Коломойський привозив йому особисто гроші за кількість вбитих і зґвалтованих. Ця справа йшла як "геноцид російськомовного населення на Донбасі".

Друга за абсурдністю справа Миколи Дадеу (у Росії його звинуватили у "сприянні організації "Правий сектор". - Gazeta.ua), якого засудили за пост у соцмережі. У ньому йшлося, що блокадникам Криму потрібні 4 шини і 2 рації.

На третьому місці "чеченська справа", по якій засудили Карпюка і Клиха. У цій "справі" Арсеній Яценюк з'являється в якості бойовика.

Донбас - це складно. У Росії для звільнення людини можемо звернутися до МЗС. А там– чорна діра. Не уявляю, як можна допомогти людям, які сидять на підвалі у батальйону "Восток". У цій темі СБУ є монополістами, бо вони залучають перемовників, про заручників ідеться у Мінську, на відміну від російських політв'язнів.

 

Це ні до чого не привело. У Росії є протестний потенціал, але вони його не застосовують. Там пенсійну реформу з підвищенням віку проковтнули, хоча всі сподівалися, що народ підійметься. Не вірю в демократичну революцію в Росії.