"Я приїхав на перший марш проти непідписання Угоди про асоціацію з ЄС 24 листопада 2013-го. Пробув кілька днів і поїхав додому. 30 листопада дізнався про побиття студентів. Це був шок. Повернувся в Київ", - згадує початок революції екс-голова Слов'янська Олег Зонтов.
Gazeta.ua продовжує серію історій про Майдан очима різних людей. Це спогади, думки, оцінки учасників подій, політиків, митців, іноземців, експертів. Цикл публікацій присвячуємо третій річниці Революції гідності.
Підприємець зі Слов'янська Донецької області Олег Зонтов брав участь у Революції гідності. 2010 року обраний до Слов'янської міськради. Був єдиним опозиціонером до тодішньої влади серед 60 депутатів.
Із початком війни пішов добровольцем у 92-гу окрему механізовану бригаду. Прослужив кілька місяців. У жовтні 2014 року у зв'язку з обранням секретарем Слов'янської міської ради був відкомандирований до Слов'янська. Виконував обов'язки міського голови до листопада 2015 року. Нині - заступник голови громадської ради при Донецькій облдержадміністрації.
За словами Зонтова, революція була неминуча: "Янукович і його оточення самі підштовхнули до неї своїм бандитським грабунком. Незадоволення накопичувалося, а влада заплющувала очі."
Увесь грудень із друзями провів на Майдані. Жив у Будинку профспілок, потім у першому наметі Донецька й Маріуполя. Намет згорів після штурму 10 грудня. Зонтову та його сім'ї погрожували.
"Після перших смертей на Майдані 22 січня 2014-го присилали повідомлення: "Ти за це відповіси. Все пішло не так, як планувалося". Потім на мою машину в Слов'янську кинули каменюку із запискою, що наступного разу цей камінь опуститься на мене. Погрожували не тільки мені, а й дружині, доньці. Казали, що отримаю їх по частинах."
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Світова боротьба між добром і злом почалась з Майдану" - музикант
"Але на початку лютого був оптимістичний сценарій. Ходили чутки, що представники політичної еліти домовилися й буде мирна розв'язка. Подій 18-21 лютого не прогнозували.
Коли почалися масові розстріли на Майдані, я був у Слов'янську. На сесії депутатів міськради закликав вшанувати пам'ять загиблих хвилиною мовчання і помолитися за припинення кровопролиття. Одразу здійнявся крик, тупали ногами. Мене ледь силою не виштовхнули із сесійної зали. Депутати кричали: "Майдануті, це "Беркут" треба поминати". Мер Неля Штепа кричала, що це ми, опозиція, винні, все це затіяли."
Піти в армію Зонтова змусило розчарування.
"Найгірше в житті - розчаровуватися. З Російською Федерацією в області були тісні зв'язки. Там у мене родичі. Коли почалася відкрита агресія, вбивства, всередині щось сколихнулося. З'явилася злість. Таке враження, ніби зрадила кохана людина. У Києві я вже став держслужбовцем, почав працювати радником міністра. Все одно зателефонував на гарячу лінію і пішов у армію."
Зонтов каже, що революція не змінила його погляди, а стала їх продовженням.
"На Донеччині останнє десятиріччя домінували Партія регіонів і комуністи. На 3,5 тисяч депутатів області було всього 42 від опозиції. Діяла негласна установка влади: в кожному місті - по одному. Я був єдиним опозиційним депутатом у міськраді Слов'янська. Майдан у багатьох на Донбасі розбудив українців. З нього почалася самоідентифікація. Потім військові дії пробудили єдність. Роками на мітинги з українськими прапорами виходили одні й ті ж люди. На День незалежності 2012 року колону з 30 осіб охороняли 50-60 міліціонерів. А зараз на таких заходах іде 500-1000 людей", - розповідає Олег Зонтов.
3 
79692
Коментарі