Ірландський суддя Шон Раян оприлюднив 21 травня результати 9-річної роботи спеціальної комісії, що розслідувала випадки насилля над дітьми у виховних закладах Зеленого острова.
Підготовлена доповідь - це п"ять томів, 2600 сторінок шокуючої інформації про те, що відбувалося в 250 ірландських притулках для сиріт і ремісничих школах для безпритульних з 20-х по 70-і роки минулого століття.
Вихователями в школах і притулках працювали ченці та черниці католицьких орденів - Християнські брати і Сестри милосердя. Під їх наглядом тисячі дітей зазнавали систематичних побоїв, сексуального насилля і змушення до рабської праці.
Починаючи з 1990-х років вихованці притулків, що вже подорослішали, почали вимагати від держави і Церкви грошових компенсацій за все те, що їм довелося зазнати в дитинстві. Паралельно Католицьку Церкву в Ірландії трясли свіжі педофільські скандали, що згубно відбилося на її суспільному реноме (у 2006 році лише 61% жителів острова вважали себе віруючими).
Ірландські і британські журналісти називають те, що відбувалося у виховних закладах ГУЛАГом або новим Холокостом. На сторінках газети The Irish Times один з читачів порівняв ремісничу школу в Артейні, передмісті Дубліна, з нацистським концтабором, де, як відомо, на воротах було написано: Arbeitmachtfrei - "Праця звільняє".
"Порівняння з Холокостом не назвеш перебільшенням", - пише оглядач британською The Times Рут Гледхілл. Ірландські притулки і концтабори зближує не тільки рабська праця і насильство, але й ставлення до в"язнів (або вихованців) як до людей другого сорту.
Єзуїт Фергюс О"Донох"ю, редактор блогу Studies: An Irish Quarterly Review називає три причини, за якими служителі Церкви виявилися головними фігурантами скандалу. По-перше, це "надмірна пошана до церковної ієрархії". По-друге, це "релігійний авторитаризм" ієрархів, інертність їх мислення. По-третє, "нудотний клерикалізм" - продукт релігійної культури, що обернувся проти неї самої.
3 
1
Коментарі
4