Уранці в середу, 22 листопада, на Майдані Незалежності сонячно і невелелюдно. Сьогодні 8 річниця Помаранчевої революції. О 9.00 біля Монументу зупиняються чоловік та жінка. Мовчки дивляться на перехожих. Чоловік одягнутий у зелену куртку та чорну шапку з козирком. У руках тримає жовту дорожню сумку.
- Я був на "Майдані" 2004 року два дні. Але ніколи їх не забуду, - розповідає тернополянин 62-річний Ігор Михайлович. - Стояв, мерзнув. І все це за Ющенка. Приїхали з дружиною згадати революцію, гуляємо Києвом. Звичайно, сьогодні є розчарування. Не зробили вони того, що мали, але це не означає, що треба забути революцію, про те, що люди вийшли. Це була певна віха в історії України. За Ющенка б знов не вийшов, а от, якби Тягнибок закликав, то швидше за все — так. В нас, на Тернопільщині, люди дуже за нього, за "Свободу".
Чоловік та дружина беруться за руки та йдуть у напрямку "Поштамту".
- Там було моє місце під час Майдану, - киває він і шморгає носом.
Валентина Андріївна, 65 років, продає у підземному переході вишиванки та посуд із петриківським розписом. Про Помаранчеву революцію пригадує з ностальгією.
- Я тоді не працювала, ростила маленьку внучку, - розповідає. - Ми з нею просинаємося зранку, а я кажу: "Лізонька, ми же спимо в теплому ліжку, а там люди мерзнуть в наметах, листопад же". І ми з Лізою вставали, варили бульйон, пироги пекли і йшли на Майдан, роздавали людям. А потім до нас друг приїхав з Ізраїлю, вони з чоловіком разом стояли. Я же в основному сало, пакети для сміття, часник носила.
Жінка змовкає, кілька секунд дивиться в одну точку. Тоді змахує головою.
- Згадувать треба, - продовжує. - Обов'язково треба. Ми тепер знаємо, якшо збереться разом много думаючих людей, то все можна зробити. Поки нами править цей тріумвірат - Бандюковіч, Хазаров і Сабачнік - доти у нас нічого не зрушиться з місця. Ввечері буду святкувати. Шкода тільки, що онука в Штатах.
О 10:00 з підземного переходу до Монументу Незалежності піднімаються троє чоловіків. Одягнуті у поношені чорні куртки. На шиях — оранжеві шалики. До них підходить бабуся у світло-коричневій дублянці та хустині того ж кольору. Витягає із чорного кулька плакат формату А4, на ньому колаж із фото революції. Чоловіки розгортають синьо-жовтий стяг.
- Ми дали повідомлення про проведення мітингу на три доби, - розповідає голова громадської організації "Луганці" 38-річний Сергій Коваленко. - Наші вимоги: негайне звільнення політв'язнів, відставка уряду і перевибори по всій України. Нас із Луганська четверо приїхало. Думаю, ще люди підтягнуться. Взагалі будемо стояти до переможного. Міліції не боїмося.
- Нам сьогодні все дозволено, я по телевізору чула, - втручається у розмову бабуся. - Мене звуть Масненька Ганна Яківна. Я — ветеран Помаранчевої революції. Дитина в мене померла того року. Тепер не маю за що жити.
Жінка витирає рукавом сльози.
У цей час за 50 метрів від Адміністрації президента зібралося 29 людей. Розгортають червоно-чорні стяги із написами "Конгрес українських націоналістів", УНА-УНСО та сині прапори "Української народної партії". Тоді колоною по двоє йдуть до будівлі Адміністрації.
Тут проведуть пікет з вимогою відновити святкування Дня Свободи на державному рівні. Стають у ряд під вікнами, розгортають два плакати. На одному зображено Віктора Януковича у чорно-білій робі, з шапочкою на голові. У руках папірець. Зверху - напис "Вєк Свободи нє відать". На іншому плакаті - "вітальна листівка": "Вельмишановний пане Президенте! З Днем Свободи, Вітаємо Вас, хоч своїм указом поспішним, українського народу за кляузами не почувши, позбавили його ви нас".
Попереду та позаду пікетувальників - залізні турнікети. Їх оточують правоохоронці. За кутом будівлі припарковано чотири міліцейські автобуси.
Об 11 розпочинається пікет. Мовці згадують Помаранчеву революцію. Зачитують звернення до Януковича. Вимагають відновлення святкування Дня Свободи на офіційному рівні, скасування антидемократичних законопроектів та захист президентом прав громадян. До пікетувальників виходить керівник управління звернень громадян Адміністрації Сергій Мельник. Забирає звернення.
- А ви ще листівку заберіть. Привітайте з Днем Свободи, - кричить жінка в оранжевому комбінезоні та чорній куртці. Простягає йому плаката.
- Навіщо ці образливі слова? Не треба, - махає рукою він та йде до будівлі.
- Давайте її тут залишимо, щоб помилувався, - продовжує жінка. Вона та двоє хлопців прикріплюють листівку до турнікету.
Об 11:30 пікет завершується
- Увечері будемо святкувати на Майдані, - усміхається голова Секретаріату Головного Проводу Конгресу Українських Націоналістів 40-річний Володимир Манько. Люди згортають прапори та розходяться.
3 
79692
Коментарі
44