26-річного Михайла Жизневського, білоруса, який загинув на вулиці Грушевського 22 грудня, відспівали в Михайлівському соборі. Панахида розпочалася о 13.00, передає кореспондент Gazeta.ua
Попрощатися з покійним прийшли кількадесят тисяч осіб. Серед них члени УНА-УНСО, у камуфляжі й масках, його друзі з Білої Церкви, де він жив, мітингувальники з Євромайдану. Кияни, які не були з ним знайомі, несли вінки й квіти. З Білорусі в суботу приїхала його сестра, була також його дівчина, з якою він зустрічався у Білій Церкві. Попрощатися прийшли й опозиційні політики: Віталій Кличко, Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок, Петро Порошенко, Юрій Луценко, а також донька Юлії Тимошенко Євгенія, співачка Руслана, лідер гурту "Океан Ельзи" Славко Вакарчук.
На східцях плаче хлопець у чорній шапці й світлорожевому шалику.
"Михайло був фізично розвинений, слідкував за собою, займався спортом. При розмові завжди дивився в очі. Впевнений в собі. З ним завжди виходив діалог. Вислуховував думку, а потім висловлювався сам. Ніколи не перебивав. Бачились на кількох акціях Автомайдану, - говорить він.
О 14.10 труну із собору винесли "уна-унсовці" під скандування "герой". Поклали в мікроавтобус, який повіз його вулицею Володимирською. Дівчину покійного Михайла "уна-унсовці" ведуть під руки. Вона йде з опущеною головою.
"В ту ніч, коли Михайла вбили, він був вже зморений, бо не спав добу. Але в бойовому дусі, вірив у перемогу. Був у першому ряду за оцим щитом", - каже член УНА-УНСО в камуфляжі та чорній масці. Показує на дерев'яний розписаний хрестами щит. Його поставили на східцях входу в собор.
"В інших акціях він теж брав участь. В ніч на 30 листопада, під час час розгону Майдану, був там. Він був змушений приїхати в Україну. Боровся за правду в Білорусі, але його почало переслідувати КДБ. Мав загострене почуття справедливості. Не ходив по діскотєках. Боєць в душі. Не був борзим. Не застосовував силу без потреби. Всі зараз намагаються зобразити радикалів так, ніби їм лише б покидатися камінням у міліцію. Насправді це не так. Ми боролися з режимом різними методами, але всі вони виявились недієвими. Це вимушений крок".
Проходячи повз будівлю управління міліції люди кричали "вбивці", "фашисти", "хай жиє Беларусь", "банду геть". Коли проходили повз приміщення СБУ, скандували "кати".
"Замість пам'ятника Леніна треба встановити пам'ятник загиблим героям Євромайдану. Михайло був знайомий із моєю подругою. Вона розповідала, що це був дуже світлий хлопець. Збирався поїхати до батьків у Білорусь. Вони останній рік тісно спілкувались. Вони просили його приїхати", - каже мешканка Білої Церкви Валентина Кучеренко.
На вул. Володимирській процесія повернула на вул. Богдана Хмельницького. Там витягають труну з мікроавтобуса, несуть на руках. Люди на Хрещатику утворюють коридор, вигукують "герой!".
Тіло проносять до площі Європейської та вулиці Грушевського. Звідти труну знову кладуть у мікроавтобус, який має відвезти тіло в Білу Церкву. Звідти повезуть у Білорусь.
Сьогодні Михайлові Жизневському мало б виповнитись 26 років.
Коментарі