Учора ввечері у Музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" пройшов вечір в пам'ять про депортованих кримських татар, присвячений 25 річниці повернення татар в Крим. Вечір розпочався о 18:10 із офіційної частини на музейному подвір'ї.
"Наш музей — це наймолодший в Україні національний музей, але уже четвертий рік ми проводимо ніч музею для привернення уваги влади до до місць національної пам'яті, - сказала заступник директора музею Вікторія Садова. - Минулого року ми згадували жертв трагічної операції "Вісла".
Священик зачитав молитву за душі людей, що були вбиті та знищені у роки Другої світової.
"В історії кожного народу є пам'ятні дати, які кардинально визначають його історію, - сказав представник татарського народу Алім Алієм. - 69 років тому ніч з 17 на 18 травня ледь не стала останньою сторінкою з історії життя кримських татар. Тоді цей народ пережив найстрашніше лихо для народу — депортацію. Радянська влада грубо обрубала коріння народу й приклала максимум зусиль, щоб викреслити кримських татар з історії Криму, як націю. Та вже чверть століття кримські татари мають змогу повернутись додому, хоча ще досі існує багато проблем".
Пізніше виступив представник єврейської громади Мейлах Шейхет і розповів про злочини Сталіна, Гітлера, про Голодомор та Холокост, наголосив на необхідності толерантності.
На сцені біля виступаючих було два прапори — державний та синій із жовтою тамгою — символом кримських татар, - це їхній національний символ.
Потім для присутніх заспівав депутат облрад і за сумісництвом соліст опери — Роман Ковальов.
О 19:00 людей впустили у підвали тюрми. Вхід туди відкривають лише раз на рік у ніч музеїв. Там людей чекали солдати НКВС, червоної армії, та німецькі офіцери.
У цих підвалах НКВД проводило масові розстріли. Тут тримали в'язнів, над якими вели слідство, адже сирість, холод, постійні крики та звуки пострілів змушували людей психологічно зламатися. Розповідають, що в окремих камерах на стінах та підлозі ще й досі зберігаються сліди крові закатованих людей. На столах та підніжках стояла зброя часів Другої світовою: ППС, гвинтівка Драгунова, ППШ, ручний кулемет Дехтєрьова, Карабін Маузера, гвинтівка Мосіна, чеський кулемет ЗБ, британський пістолет-кулемент Стен, кулемет Максім, та інші.
У одній із камер на першому поверсі організували кабінет слідчого НКВС. Слідчого зіграв відомий у Львові реконструктор Олександр Василюк. Він проводив допит намагаючись переконати людину логічними зворотами здати усіх відомих їй підпільників. Інший слідчий, який був відсутній, зазвичай допитував людей за допомогою тортур. Допит починався із того, що людині називали її ім'я, прізвище, місце проживання, навчання, відомості про її родичів, відомості про її останні пересування. Якщо все це збігалося, то у людини складалося враження, що НКВД знає усе про неї та її рідних. Для психологічного тиску на столі тримали автомат, або іншу зброю.
Загалом допит у "доброго" слідчого тривав до 30 хвилин і переважно ночами. Такі допити повторювались щотри години, таким чином ув'язненому не давали спати.
Протягом усього вечора у дворі музею відбувались музичні та театралізовані шоу. На завершення учасники заходу запалили свічками Тамгу та Тризуб.
Тюрма продовжувала своє функціонування до 1996 року.
3 
79692
Коментарі
9