"Заходять з автоматами, завозять потерпілого: "Якщо "генерал" наш помре, ми вас тут всіх порішаємо" - головний лікар попаснянської лікарні

Олександр Ковальчук, головний лікар районної лікарні в Попасній, у 2014-му три дні лікував російських найманців у Первомайську Луганської області.

Коли почалась війна, я був головним лікарем у Первомайській лікарні на Луганщині. 2014-го три дні лікував "казаків". Жив тоді в Попасній, на роботу їздив машиною. Дружина подзвонила: "Ми у підвалі сидимо, по нас стріляють, поки не вертайся сюди" ( 19-21 липня 2014 року ЗСУ та Нацгвардії проводили операцію зі звільнення Попасної. — Країна.). Залишився в Первомайську. "Казаки" возили своїх із блокпоста в нашу лікарню.

 

Працювали тоді цілодобово. По кусках цих "казаків" збирали. Діватися було нікуди. Якби відмовились, вони б усіх перестріляли.

Якось заходять з автоматами, завозять потерпілого: "Якщо "генерал" наш помре, ми вас тут всіх порішаємо". Я прийшов в реанімацію і спитав: "Що тут за "генерал"? Яке поранення?" А там обширний інфаркт — попав під обстріл і наклав у штани. Чоловік помер. "Казаки" про свого "генерала" забули.

Тоді у місті було сильне місиво. Наші лупили сильно. На душі стало якось легко, що нарешті ці всі "братья" підуть.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Як уперше приїхала, то була бандерівка. На другий раз – вже "украинский врач" - лікарі-добровольці у вересні допомогли 3600 людям в АТО

Якось привезли "казака": ноги нема, кров ллється. Зайшов в операційну: травматолог тампонує бинтами і серветками.

Свої поранених "казаки" возили до нас три дні. Коли відчули, що їм уже кінець, швиденько позабирали своїх з реанімації, травматології. Переправили у Перевальськ, у них там база була.

З початком війни нічого не змінилося. Працюю в тому ж режимі: щодня з ранку до вечора. Тільки ненависть з'явилась до "братьєв".

Більше читайте у журналі "Країна" від 26 жовтня 2017 р.

×