— Усе життя економили. Копійку до копійки складали, щоб хату збудувати. Звели дім як віллу, а дітям все одно нема де жити, — каже 50-річна Анастасія Панас із селища Великий Любінь Городоцького району.
2001-го Панаси успадкували стару дерев'яну хату з великим подвір'ям та 20 сотками городу. Будинок знесли. На його місці залили бетонний фундамент під цегляний особняк.
— У мене троє дітей — 25-річна донька та сини 21 і 20 років. Тоді вони були малими, — розповідає Анастасія Панас. — Думали з чоловіком, що для нашої сім'ї треба багато місця. Мій брат — будівельник, розробив нам проект двоповерхового будинку площею 220 квадратних метрів. На першому поверсі — коридор, кухня, ванна, туалет, вітальня та спальня для нас із чоловіком. На другому — кімнати для дітей та комп'ютерна.
На фундамент родина витратила 30 тис. грн. Закупили білу цеглу. Коли почали зводити стіни, у чоловіка стався інсульт. Навесні 2004-го він помер.
— Сама не давала собі ради. Грошей не вистачало. Зібралася в Італію на заробітки, дітей залишила на своїх батьків, — продовжує. — Доглядала за старим дідом та його лежачою жінкою. Заробляла тисячу євро на місяць (11 тис. грн. — "ГПУ"). 800 відсилала додому — 200 дітям на життя, 600 на будову. Брат погодився доводити нашу хату до ладу. Стіни були. Він за рік перекрив будинок. Дах вистелив металочерепицею. Потім залив підлоги, виклав їх дубовим паркетом, поставив пластикові вікна та дерев'яні двері. Господар-італієць дав мені позику на ремонт. Два роки на борги працювала.
На зведення будинку родина витратила 200 тис. грн. На двері, вікна та підлогу — близько 70 тис. На внутрішні роботи, опалення, сантехніку пішло понад 200 тис. грн, треба ще зі 100 тис. До кінця року Панаси планують переселитися в новобудову. Анастасія Іванівна повернулася додому взимку. Якраз її донька Ірина народила первістка.
— Молодій сім'ї хочу віддати другий поверх, — каже мати. — Та бачу, що мої хлопці крутять носом. Обидва зустрічаються з дівчатами. Після навчання хочуть женитися. Невісток, мабуть, приведуть додому. Хоч хата велика, але три сім'ї і я не помістимося. Бо кухня одна, а господинь четверо. У кожної свій характер. Будуть конфлікти. А лишиться одна сім'я жити — за газ, світло й воду все зароблене віддаватимуть. Мій брат зробив мудріше. У нього двоє дітей, то він кожній по невеликій хатині поставив.
78 000
Стільки гривень коштуватиме встановлення коробки одноповерхового будинку на готовому фундаменті з теплоізоляційних сендвіч-панелей. Вони складаються із двох стружкових плит, між якими під тиском пресується шар твердого пінополістиролу. Будинок зводять на каркасній основі. Житло площею 75 кв. м матиме дві спальні, вітальню, кухню, санвузол, прихожу і невеликий коридор. Узгодження проекту, виготовлення деталей і їх монтування тривають від двох тижнів до місяця. Кажуть, що такі можуть вистояти понад 100 років. Каркасні будинки популярні в центральній Європі, Америці та Канаді.
Пісок збирали на берегах річки
Подружжя Іванна та Микола Мариняччини із села Головецько на Старосамбірщині сім років тому почали шукати житло в райцентрі.
— Обдивлявся всі хати, які були виставлені на продаж, — каже 36-річний Микола. — Але ціни на них якісь космічні ставили. За розвалюху ще тоді 7–8 тисяч доларів хотіли. Ми на деякий час заспокоїлися, жили в батьків. А з часом наважилися в селі своє житло будувати. У нас район гірський, лісу багато. Місцеві зводять хати з дерев'яних брусів. То дуже швидко й порівняно недорого.
Минулого літа Микола з родичами за 10 днів залив фундамент. Витратив не більше 5 тис. грн. Пішло 5 т цементу. Пісок збирали на берегах річки в селі. Цього року за два тижні будівельна бригада звела коробку і дах. За роботу взяли 12 тис. грн.
— "Куб" дерева у місцевому лісництві виписують у середньому по 300 гривень. На таку хату треба 50 "кубиків". То 15 тисяч винесло. Ще 4 заплатив за порізку деревини. Покрівля бляхою обійшлася у 12 тисяч, — каже Микола. — Зараз маю коробку, загалом вклав у неї приблизно 50 тисяч гривень. Замовив вікна, двері, підлогу в місцевих столярів. За вікно просять 300 гривень, двері — 600. Думаю, за два-три роки хата буде лялькою. А діти підростуть — може, і їм по такій збудую.
2 
1
Коментарі