"То батьки винні, що мене в Київ потягнуло. У дитинстві возили мене на Майдан їсти морозиво. З тих пір мрію жити тут", — розповідає автослюсар Олександр Зайченко, 25 років.
П"ять років тому Сашко приїхав до столиці. На Борщагівці зайшов на СТО і попросився на роботу. Після "екзамену" Олександрові запропонували залишитися. Його батько мав робочу вантажівку і власні "Жигулі". Тому Сашкове навчання почалося з практики. 10 років він ремонтував з батьком двигуни, замінював шини й деталі. Сусіди запрошували хлопця "попорпатися в нутрощах" своїх залізних коней.
На перших порах Зайченко заробляв у Києві $200. Доводилося їздити на роботу 1,5 години електричкою. Коли назбирав трохи грошей, зняв однокімнатну квартиру в столиці. Зараз заробляє до $400.
У Києві працює кілька сотень СТО. Одні спеціалізуються на сервісі певних марок машин, інші беруться за будь-який автомобіль. На "всеїдних" станціях середнього рівня працюють 25–30 майстрів на ставці або на відсотку — у кого як заведено. На хорошому місці спеціаліст може заробляти $500–800. На фірмових точках отримують ще більше.
Технічний директор СТО на Глибочицькій Максим Сидорін, 25 років, закінчив Автодорожній інститут. Його підприємство — універсальне. Максим вважає, що диплом у цій професії — не головне: чи чоловік справді хоче й може працювати, на 60% можна визначити з першого погляду.
— Якось прийшов хлопець після технікуму. Я його попросив шини поміняти. Так він колеса в багажнику шукав, — сміється директор.
Киянин В"ячеслав Півторацький, 26 років, у Максима Сидоріна працює автослюсарем. На Глибочицькій трудиться вже п"ять років. Він упевнений, що влаштуватися на СТО не складно. Головне — знати справу. При цьому необов"язково бути всезнайкою. Бо на серйозних підприємствах автослюсарі спеціалізуються на ремонті однієї деталі (В"ячеслав, наприклад, знається на ходових двигунах). Такі спеціалісти стоять на вершині "естеошної" ієрархії. Та й зарплату порівняно з іншими автомайстрами мають найвищу.
Власник авто через місяць повернувся і дав хлопцям по 100 доларів
На другому місці в рейтингу — діагностики. Вони знаходять неполадки. Робота надзвичайно важлива, але не дуже прибуткова. Добре, коли вдасться докопатися до проблеми швидко. А можна простояти над машиною чотири години й отримати 20 грн. Пом"яті крила рівняють "специ" з рихтування. Вони треті в списку за авторитетністю, але зарплату мають вищу, ніж діагностики.
На більшості СТО є мийки. За тиждень можна навчитися мити машину зовні й усередині. Проте зарплата у мийників невисока — до $150. Зате є можливість професійного росту: наприклад, із мийки перейти у майстерню. Траплялося, що хлопці підходили до фахівців, спостерігали, розпитували, що та як робиться, і ставали майстрами. Хоча загалом стрімко зробити кар"єру на СТО непросто.
У майстерні на Глибочицькій багатообіцяючі стажери отримують від $200. Фірма оплачує лікування за травму на виробництві. А от лікарняний лист — за власний рахунок. І відпустку дають лише на тиждень-два. Офіційно робочий день — із 9.00 до 18.00. Але небайдужих до справи працівників керівництво цінує: хто залишається допомогти після роботи, фірма видає премії до $50.
Якось на Глибочицьку приїхав чоловік на "Вольво". Скаржився, що не може відремонтувати машину. Побував на п"яти станціях. Після кожної їздив днів три і знову ставав на обслуговування. В"ячеслав Півторацький з колегами провели біля "Вольво" всю ніч. Таки знайшли "біду". Через день власник отримав своє авто. А через місяць повернувся і дав хлопцям по $100.
За 10 років автослюсар з будь-якою машиною "на ти". Тоді є шанс влаштуватися на вузькоспеціалізовану фірмову СТО, наприклад, "Мерседес". Без технічної освіти або досвіду туди не потрапити. Стажери додатково вивчають "секрети" однієї моделі. Зате робота, як правило, оплачується погодинно.
Із львівськими дорогами майстер без роботи не залишиться
52-річний Єгор Чернявський працює автослюсарем на СТО "Пластик" у Львові. На роботу чоловік приходить чотири рази на тиждень. О дев"ятій ранку надягає спецодяг і до пізнього вечора клопочеться в боксах біля машин. І так із 1967 року, відколи почав ремонтувати ходові частини автомобілів. Пан Єгор поставив на колеса не одну тисячу легковиків. На "Пластику" він трудиться вже 18-й рік, із дня заснування фірми.
— У Львові такі дороги, що без роботи не залишишся, — каже Чернявський. — Трохи менше клієнтів у січні-лютому, коли автолюбителі не виїжджають із гаражів. Ближче до весни й особливо перед літом на СТО вишиковуються черги автовласників. Тоді починається справжнє пекло. Обірвані тяги, кронштейни, пом"яті диски, ричаги, стійки.
Директор СТО Ярослав Петришин, 35 років, каже, що автослюсарі на підприємстві заробляють залежно від кваліфікації та обсягу зробленої роботи. З вітчизняних авто ремонтують "Славути", "Ланоси", і "Шевроле" і всю ВАЗівську модельну лінійку. А ще — італійські "Фіати" та китайські "Грет Воли".
— Щодня обслуговуємо по 40–50 авто, — розповідає Ярослав Петришин. — Черга на ремонт розписана на тиждень наперед, тому 19 автослюсарів, мотористів, електронників забезпечені роботою. Незабаром для наших клієнтів у Львові відкриємо на СТО ще чотири пости обслуговування. Роботи збільшиться на третину, тому наймемо кількох нових працівників. Середня зарплата ремонтника у нас 1300–2000 гривень.
Дмитро ГАМАШ
1 
1
Коментарі