Цьогоріч подорожчали поросята. На базарі райцентру Умань Черкаської області півторамісячних продають за 800–900 грн. На Чернігівщині та Вінниччині — від 600 грн.
— Якщо є змога, треба тримати, — вважає Анастасія Миронюк, 57 років, із райцентру Маньківка на Черкащині. — Як я поросятко сама вигодую, то точно знатиму, що їм натуральне м"ясо, без хімікатів. Усе життя свиней тримаю. Купую малих напровесні. Вони вже можуть без молока. Даю їм молоду кропиву. Там багато вітамінів.
Два тижні тому Миронюк купила двох поросят у сусідньому райцентрі. Віддала 1600 грн. Ще одне їй продали за 600 грн сусіди.
— Їхня льоха привела 10. Усіх одразу розпродали, — каже жінка.
Розводить свиней 74-річний Юрій Липчей із села Нижнє Селище Хустського району Закарпаття. У нього три свиноматки. Чоловік запрошує до хліва.
— Оця, Машка, два тижні тому привела 14 поросят, — показує льоху. — А Ляшка має дев"ятьох. Їм три тижні. А на вулиці Дашка гуляє. Її пацятам минуло шість тижнів. У суботу повезу на базар.
Липчей розводить поросят із 1997 року, відколи вийшов на пенсію. У школі він був учителем фізкультури.
Продавці кормлять пацят цукром, щоб набухли
— Я собі поміркував, чим би зайнятися, щоб і прибуток був, — каже. — Вирішив, що найвигідніше розводити поросят. Тримаю льох, кнурів немає. Коли мої "дівчата" хочуть до "хлопця", веду їх до сусідів, за кілометр. Льошки самі біжать, тягнути не треба. Якщо котрась і втече, я її скоро наздожену. Не дарма спортсменом був. За послуги кнура плачу 70 гривень. Якщо його мені у двір приведуть, за це треба дати сотню.
Кожна льоха опорошується тричі на рік. Через дві години після опоросу Липчей забирає малих поросят від матки. Самичкам витягує кліщами ікла, кнурам — залишає. Перші дні поросята смокчуть матку. За два тижні пенсіонер починає підгодовувати їх коров"ячим молоком. Продає, коли їм виповниться шість тижнів.
— Раніше не варто. Не дай Боже подохне, люди мене будуть лаяти. Ліпше, щоб стали міцні. Дехто кормить пацят цукром. Вони тоді набухають. А в людей у хліві починають худнути. Щоб пацята були здорові, я їм роблю уколи. Перший раз — залізо, другий — ліки проти глистів і ті, що підвищують імунітет.
Торік Юрій Липчей вивіз на базар 70 поросят. Щоб прогодувати їх, щомісяця купує тонну комбікормів за тисячу грн. На базарі в райцентрі Хуст Закарпатської області продає своїх поросят за 500 грн.
— В Ужгороді та Мукачевому вони дорожчі — по 1,5–2 тисячі за пару, — каже. — Але я не хочу так далеко їхати.
За рік Юрій Липчей уторговує за поросят до 30 тис. грн.
31-річний Анатолій Семан із Червонограда Львівської області вигодовує свиней за 7–8 місяців. Вони виростають вагою до 200 кг. Щоб швидше росли, дає вітаміни та біодобавку "Аматор".
— Якщо вирощувати на звичайних харчах, піде рік. Це невигідно, дорога годівля буде.
Заготівельники дають за 1 кг живої ваги його свиней по 18–20 грн. Тобто за кожну отримує до 4 тис.
Худобі видаватимуть паспорти з 1 травня
В Україні запроваджують ідентифікацію худоби — корів, коней, свиней, овець та кіз. Телят слід реєструвати через сім днів після народження, поросят — за місяць. Усіх тварин треба буде реєструвати з 1 травня цього року.
— Система ідентифікації і реєстрації худоби дозволить створити систему етикетування та маркування тваринницької продукції, — пояснює Мирослава Деременда, 35 років, керівник тернопільської філії держпідприємства "Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин". — Кожній тварині присвоять ідентифікаційний номер. На велику рогату худобу видадуть паспорт і ветеринарну картку, на коня — паспорт і реєстраційну картку. На свиноматку чи кнура — реєстраційне свідоцтво, на вівцю чи козу — реєстраційне свідоцтво, реєстраційну та ветеринарну картку. Без таких документів молочні та м"ясопереробні підприємства не матимуть права приймати продукцію. Ідентифікація проводиться для того, щоб засвідчити придатність м"яса до споживання.
Власники тварин зобов"язані клеймувати і реєструвати худобу. Адреси й телефони агентств реєстрації худоби є у селищних радах. Ідентифікація платна. За велику худобу треба буде сплатити по 60 грн, а, приміром, за свиню — 12 грн.
67-річна Марія Семан із Червонограда на Львівщині згадує:
— За Сталіна колись запровадили налог на кожне дерево, на кожну собаку в обійсті. То люди ночами дерева рубали. Тепер, видно, буде таке саме.
1 
1
Коментарі