— За два-три роки працівник засвоює всі потрібні навички. На роботі йому стає нудно. Це ідеальний час, щоб починати підшукувати нове місце. Частіше змінювати роботу не варто. Бо роботодавці не люблять кандидатів, які працюють на одній посаді не більше року, — говорить 27-річна Тетяна Волошина, кар'єрний консультант із Києва. Вчить шукати роботу.
— Люди помилково вважають, що кар'єрний консультант підбирає вакансії. Я навчаю, як шукати роботу самому. Показую недоліки в резюме. Зазвичай пишуть або занадто детальне, або надто коротке. Іноді вказують тільки номер телефону та рядок про досвід. Виставляють в інтернеті й чекають, коли роботодавець подзвонить.
Звертаю увагу на фотографію в резюме. Чоловік хотів влаштуватися комірником. Прислав знімок, де він на пляжі в плавках, окулярах. Часто вирізають своє обличчя з групового фото. Там лишають чужі руки, плечі. Іноді світлину псує дивний фон — наприклад, кахлі. Можна подумати, що фото зроблене у вбиральні.
Найчастіше звертаються за консультацією люди без досвіду. Це студенти, випускники вузів. Зараз побільшало запитів від менеджерів, управлінців. Працювали на одному місці багато років, втратили навички пошуку роботи. Розказую їм про ситуацію на ринку праці. Навчаю, як скласти резюме, показати на співбесіді сильні та прикрити слабкі сторони. Наприклад, як пояснити великий проміжок між роботами. Таким вважається термін від семи місяців. Роботодавці мислять стереотипно. Списують перерву на лінь, низьку кваліфікацію чи незатребуваність фахівця. Головне — пояснити на співбесіді, чому так довго не працювали.
Завищують очікувану зарплату зазвичай ті, хто шукає місце в сфері ІТ. Вважають, що одразу можуть отримати гарні гроші. Але навіть там слід починати з найменш оплачуваних вакансій. Великі амбіції в асистентів директорів. Вони планують графік роботи керівника, виконують його доручення, бронюють квитки, нагадують про зустрічі, готують документи. За рік-два розраховують самі стати директором. У маленьких компаніях, які стрімко розвиваються, можна швидко вирости до керівника. Але переважно для цього потрібні роки та досвід.
Багато клієнтів не можуть самостійно визначити, на яку зарплату претендувати. І спеціалістів саме через це не кличуть на співбесіди. Бо вони себе низько оцінюють. Роботодавці не розуміють, чому фахівець із досвідом просить мало грошей. Знаю випадок, коли роботу шукала методист одного з вузів. Претендувала на зарплату 3 тисячі гривень. Таку отримувала в університеті. Хотіла працювати в кол-центрі. Там пропонували від 5 тисяч гривень. Коли підняла рівень платні до 7 тисяч, її запросили на вакансію в центр технічної підтримки.
Українці почали частіше змінювати фах, сферу діяльності. Дехто йде з офісу не через нудьгу чи низьку зарплату. А тому що це зараз модно. Пробують почати власний бізнес.
2 
1
Коментарі