2500 грн зарплати вистачить для нормального життя, в один голос стверджують мер Донецька Олександр Лук'янченко та голова обласної держадміністрації Анатолій Близнюк.
Приблизно стільки заробляють 36-річний Дмитро Старченко із дружиною Оленою, 32 роки. Сім'я живе у Макіївці — місті-супутнику Донецька. Мають трикімнатну квартиру. Живуть там із Надією Іванівною, бабою Дмитра.
Олена Старченко — адміністратор супермаркету в Донецьку, отримує 2,5 тис. грн на місяць. Стільки заробляє і Дмитро. Він — менеджер приватної рекламної фірми. Половину зарплати отримують неофіційно, у конверті. Тому просять змінити справжнє прізвище. Бояться, що податківці вирахують роботодавців і замучать перевірками.
Пенсія 78-річної Надії Іванівни становить 760 грн. Щоб не обтяжувати онуків, вирощує картоплю, моркву, капусту та зелень на своєму городі. Він за 2 км від дому. Узимку продає на вуличному базарі. Вторговує до 70 грн на день. Родина теж живе власними запасами, овочів не купує.
— Ми не витрачаємося на овочі, їмо з власного городу. Жінка купує продукти зі знижкою 15 процентів як працівник супермаркету. Може, тому нам і вистачає наших зарплат, — каже Дмитро. — На продуктах практично не економимо. Проте делікатеси купуємо тільки на Новий рік. Не палимо, не п'ємо. А це велика сума.
Перераховує витрати. 700 грн на місяць витрачають на квартплату, стаціонарний телефон та кабельне телебачення. Щоб зменшити рахунки, рік тому встановили лічильники води. Цьогоріч поставили і лічильник газу. На нього з установкою пішло тисячу гривень. Тепер платять 2,5 грн щомісяця замість 20 грн. Домашній інтернет обходиться у 200 грн. Сотню усі троє витрачають на оплату мобільного зв'язку.
— Доки усі здорові, нічого не зламалося, не треба робити ремонту, на нашу зарплату сяк-так можна жити, — продовжує Дмитро. — Можемо навіть якусь тисячу гривень відкласти на чорний день. Проте останнім часом нам якраз вистачає тільки-тільки дотягнути до получки. Дружина одягається в магазинах на розпродажах. А я — на ринку. З дорогих речей дозволив собі зимову куртку. Хотів шкіряну. Але купив болоньєву за 350 гривень. Жiнцi взяли зимові чоботи за тисячу гривень.
Добратися на роботу в Донецьк родині коштує майже в 600 грн щомісяця. Більше як 1 тис. витрачають на обіди в їдальні. На ліки Надії Іванівни йде до 150 грн у місяць.
— Минулого тижня ми ходили в кіно. Це вперше після Нового року. Квитки брали найдешевші. Хоча моя жінка ладна бігати в кіно щотижня, — говорить Дмитро. — На головні сімейні свята ходимо у кафе. Вечеря на двох в донецькому закладi обходиться в 400–450 гривень. Дозволяємо собі таку три-чотири рази на рiк.
— Ми з нею одружені три роки, весь цей час збираємося в Крим на відпочинок. Та усе ніяк не доїдемо. Бо два роки складали на пральну машинку. Минулої осені нарешті купили непогану, за 3900 гривень. Були дешевші, але я обрав надійну.
Минулого літа подружжя провело три дні відпустки у Святогорську Донецької області. Ще тиждень — на Азовському морі. Жили у будиночку без вигод.
— Нам час заводити потомство. Та ми обміркували, що дитину поки що дозволити собі не можемо. Для нас це розкіш. Щоб оплатити пологи, треба відкладати із зарплати півроку. І потім роками відмовляти собі в усьому.
2 
1
Коментарі