Жертва миколаївських маніяків дала ексклюзивне інтерв'ю кореспонденту Gazeta.ua. Сама утримувати телефону Оксана Макар не змогла. Мама передавала питання та диктувала відповіді.
Як ви зараз почуваєтеся?
Оксана: Погано. Майже не відчуваю тіла. Лікарі кажуть, якби була без свідомості – мені було б легше. А так я ж все бачу, розумію, відчуваю. Але це добре що я при свідомості. Кажуть, шансів більше.
Мама: Учора увечері лікарі сказали, що відмовила печінка. Контролюють серце, бо інтоксикація велика. Кажуть, що починають відмовляти нирки. Це жах. Коли лікарі роблять перев'язку, видно навіть нирки.
До вас приходили з міліції?
Оксана: Да. Сьогодні. Дві молоді жінки. Я все розказала.
Мама: Прийшли з прокуратури учора. Одягнуті в цивільне. Один молодий представився Серьожею. Спитав : "Ну шо, лежим?". Я зразу обурилася – що це за тон. Донька з ними поговорила. Але спочатку розплакалася. Злякалася, бо ж вони без форми. А ці дві дівчини з прокуратури були дуже люб'язні
Ви в курсі, що для Вас збирають гроші з усієї України?
Оксана: Да. Дякую всім. Тепер я знаю, що хороших людей дуже багато. Набагато більше, ніж поганих. Я вірю в людську доброту. Спасибі вам...
Мама: Гроші приходять на картку. Спасибі усім велике. Про нашу біду знають уже від Польщі до Владивостока. У мене однокласниця у Польщі живе, дізналася про все. Теж організувала збір коштів. Росіяни підключилися. Були в нас з російського телеканалу. Пропонували забрати дочку в Москву. Але ніяк – Оксана дуже важка, аби її транспортувати.
Оксано, Ви пам'ятаєте те, що з Вами сталося?
Оксана: Так. Я пам'ятаю бар і як ми йшли в гості. Потім я відключилася. Провал... Пам'ятаю, як мене душили. І коли отямилася. Коли всю ніч лежала пам'ятаю. Я думала, що не переживу. Тіла не відчувала. Спочатку гукала на допомогу. Але там нікого не було. Почала молитися. Мені здалося, що я вже вмерла. Все пам'ятаю, як в тумані
Мама: ми усе розповіли міліції.
Як ви розцінюєте таке дивовижне спасіння? Що Ви про це думаєте?
Оксана: Мабуть Бог та вирішив. Якщо не дав померти, значить я для чогось йому тут треба. Я обов'язково виживу. Я буду дуже намагатися. Дуже...
Мама (плаче): Моя дитина вижила. А це головне. Всі дуже розраховували, що вона помре. І не дасть свідчень. Але вона вижила.
2 
1
Коментарі
344