24-річна Оксана Ковалишин із села Підзамочок Бучацького району Тернопільщини має у своїй колекції 522 статуетки ангелів. Збирає їх із восьмого класу. Скульптури дарують родичі та знайомі.
Оксана живе з батьками у двоповерховому будинку. Батько Іван Васильович, 51 рік, — моряк далекого плавання. Мати Ганна Іванівна, 50 років, керує фольклорно-обрядовим колективом "Лемковина". У сім'ї ще двоє дітей. Брат-близнюк Оксани Василь — прикордонник, служить у місті Котовськ на Одещині. Cтарший син Іван, 26 років, як і батько, моряк.
Колекція Оксани стоїть на полицях у вітальні. Зала прикрашена композиціями зі штучних квітів. У домі пахне кокосом.
— Це я привіз аерозоль із запахом кокоса з Америки, — каже господар Іван Ковалишин. — А ікебани моя дружина сама робить. Тільки повертаюся із плавання, знаю, вдома щось мало змінитися. Як не помічаю, жінка перепитує, а чого ти нічого не кажеш? І Оксана не говорить, які нові ангели отримала за той час. Хоче, щоб сам упізнавав. Я з кожної поїздки дочці фігурки привожу. На ціну не дивлюся. Не важливо за 5 гривень чи за 25 доларів, вони всі для Оксанки дорогі.
На одній полиці стоять від шести до 10 статуеток.
— Мені тато з поїздок привозить оригінальні фігурки. Є дівчина-ангел на коні із Сингапуру, позолочений ангел з Аделаїди, що в Австралії. А ще є скульптури з Еміратів, США, і навіть Нової Каледонії. Знайомі передають із Польщі та Італії. Як про щось мрію, заходжу в кімнату і прошу всіх ангелів, щоб збулося. А найбільше зраділа ангелу в кульці. Давно такого хотіла. Тато з Австралії привіз.
Оксана має 154 см зросту, тому завжди ходить на високих підборах. Дістати ангелів із верхньої полиці їй допомагає Іван Васильович.
— Усі фігурки одразу підписую, щоб знати, від кого. Хоч і так пам'ятаю. Брат-близнюк Василь дарує мені найбільших ангелів. Каже, на весілля привезе такого заввишки, як я. Але поки що заміж не збираюся, — Оксана викладає на стіл статуетки. — Я нікому ангелів не дарую. Щоб люди не думали, що то з моєї колекції. Із Ченстохови привезла зеленого ангела. А ще маю чорного. Його знайомий Петро Чорний з Італії передав.
Щоб повитирати і переставити всю колекцію, щосуботи витрачає 6 год. Показує на полицю, де всі статуетки ангелів на колінах моляться.
— Це була мамина ідея, поставити їх разом. Є ангел із шоколаду, то всі хочуть його з'їсти. Є металеві, пластмасові, керамічні, вишиті, у вигляді свічки і з тканини. Повторюються тільки чотири фігурки, а то все різні. Один ангел-ельф розбився — упав з телевізора. А перед тим приснився мені, запитав, чого не має пари. Я всім її стараюся підібрати.
— Оксана в нас сонько, то є ангели, які охороняють її сон, — каже Ганна Іванівна. — У цій кімнаті не хочеться навіть слова поганого сказати. Був колись курйоз. Прийшов чоловік збирати гроші за воду. Заходжу в кімнату з ангелами, а він лежить на коврику. Питаю, що сталося. Думала, може, погано стало. А він відповідає: "Не чіпай мене. Дай хоч трохи в раю побуду".
Оксана заочно вчиться на психолога в Тернопільському педагогічному університеті.
3 
1
Коментарі