64-річна Ніна Копачевець живе в селі Іванівка на Вінниччині. Туди кілька разів на день їздить автобус.
— Переїхала сюди 2000 року, — Ніна Петрівна зустрічає біля будинку в центрі села. — Коли помер чоловік, рішила перебратися на батьківщину. Я звідси родом. Продала двокімнатну квартиру у Вінниці, а тут купили хату й мотоцикл.
На столі у вітальні кілька фотоальбомів, чорнобильські відзнаки і посвідчення.
— У Чорнобиль попала случайно. Мій чоловік був звідтіля, працював пожежником на атомній. Жили на квартирі. Робила судовим виконавцем у райсуді. Там родився син Сергій. У власний будинок в'їхали в листопаді 1985-го.
Коли зірвалась атомна, я на роботу йшла. Люди обсуждали, що зі зміни не вернулася пожежна команда. Мій чоловік якраз відчергував і поїхав на рибалку. Сидів на озері й бачив, як на станції щось спалахнуло. Подумав, що над містом іде гроза.
Коли прийшла на роботу, наш начальник якраз приїхав із райвиконкому. Привіз ящик червоного вина і йод у таблєтках. Зібрав усіх, налив по бокалу. Відселяти нас із Чорнобиля стали 5 травня. Сказали, що на три дні, тому ми взяли із собою тільки документи. Я вірила, що повернуся.
Нас перевезли в селище Бородянка, за 100 кілометрів від Чорнобильської АЕС. Видали нові постіль, посуд і одяг. Восени дали двохкомнатну квартиру в Білій Церкві на Київщині. Там трохи пожили, а тоді помінялися зі знайомими на таку ж квартиру у Вінниці.
Нормальної роботи у Вінниці не знайшла, то поїхала устраюватися в Чорнобиль восени 1987-го. Город вже обтягнули забором, вхід туди був по пропусках. Люди на роботу туди поз'їжджалися з усього Союзу.
Я зупинилася у власному будинку. Коли зайшла в хату, всьо було як покинула. Я помила всьо якимось спецраствором. Повідкривала вікна.
Мене взяли завідуючою і кладовщиком у гуртожиток. Видавала робочим одяг, чоботи. Щодня ізмеряли радіаційний фон. Якщо куртка або труси фонили, кидала їх у спеціальний контейнер і видавала нові. Радіаційний фон був повишений в тих, хто працював на будівництві саркофага. Часом було й таке, що приходить солдатік, міряємо радіацію, а в нього зашкал. Питаю: "Що, горішки їв?". Дерева родили, як скажені. Усе яскраве, апетитне, яблука самі готові стрибати в рот, а їсти не можна. Як тільки взяв у рота, все — повишена радіація.
За 15 днів роботи Ніна Петрівна отримувала 400-500 крб.
— То сумашедші гроші були. Обичні люди мали по 100. Нас безплатно кормили в столовці рядом із гуртожитком. Привозили всякі делікатеси. У Союзі на той час були голі полки, а в нас завалили московською ковбасою, м'ясом і рибою. Фрукти на столах не переводилися. Заставляли їсти багато морської капусти.
Часто ходили на концерти і в кіно. Зо два рази приїздила Алла Пугачова, були дует "Кролики", Володимир Кузьмін. Надовго вони в нас не затримувалися, лише кілька годин. Були кінотеатр, бібліотека. Увечері я читала. Працювала там 15 днів. На півмісяця поверталася до Вінниці.
Чоловік приїхав до мене із сином через півтора року. Вони влаштувалися водіями. Безплатно всі получили по тєлєвізору. Син із чоловіком вечорами вирубалися — так втомлювались. Я дивилася новини, передачі про політиків та міжнародні огляди.
Маю сім років вісім місяців стажу. Його нам рахували по коефіцієнту рік — за півтора. Вийшло, що в мене 12 років. Зароблені гроші складали. Купили холодильник та меблі. На книжку нічого не відкладали.
1994-го Копачевець комісували з Чорнобиля.
— Лікарі знайшли рак матки. Чоловік із сином поїхали зі мною. Багато з тих, хто працював зі мною, померли раніше від раку. А я дві операції перенесла. Чоловік помер 12 років тому після другого інсульту. Син з однією почкою живе. Через нефроз вирізали.
Зараз Ніна Петрівна отримує 2100 грн пенсії.
— Тільки торік дізналася про закон, що чорнобильцям мають платити вісім мінімальних пенсій. Ніхто про це не об'являв, і автоматично пенсію не перещитують, чекають, доки хтось в суд не подасть. Я відсудила 20 тисяч гривень, але так і не отримала.
За найбільший ліквідаторський стаж в Україні до 20-річчя Чорнобильської аварії мені видали машину. Як вітали, в одну щоку мене губернатор Олександр Домбровський поцілував, а в другу — мер Володимир Гройсман. Я тиждень не вмивалася. Навіть на права заставили здати.
2 
1
Коментарі