80-річний Аполлінарій Боновський із села Капустяни Тростянецького району на Вінниччині поставив пам'ятник двом солдатам, що загинули під час Другої світової війни.
— 1941-го мені було 10 років. З товаришами пас за селом корів. Раптом худоба зняла ревисько біля лісу, — згадує Аполлінарій Юхимович. — Дивимося, на плащ-палатці двоє вбитих бійців лежать — рядовий і політрук. Біля них знайшли саперну лопатку. Викопали яму, поховали там загиблих. Місце позначили каскою, яку прикопали. Тепер я лишився єдиний живий із тих, хто брав участь у похованні воїнів.
Аполлінарій Боновський — відставник, службі віддав 36 років. З 1969-го служив у Німеччині ад'ютантом командира танкової дивізії. А коли 1987-го командира призначили начальником танкового училища у Києві, переїхав з ним.
— Я міг би жити у столиці, але вибрав Капустяни. 1986-го був у Чорнобилі дозиметристом. Послухав лікаря: "Хочеш жити, їдь у село. Розводь бджіл, пий кисле козяче молоко".
У село повернувся 1987-го.
— Знайшов місце поховання, прибрав його. Тодішній голова сільради Віктор Руснак привіз пам'ятник-пірамідку із зіркою. Через рік зробили огорожу. Мародери все розікрали на металобрухт.
2011-го у два бетонні надгробки він вмурував по військовій касці.
— Їх замовляв зі складу у Харкові, в райцентрі касок не знайшли. Позаду — стела з табличками: "Невідомим воїнам Червоної армії, молодшому політруку і рядовому червоноармійцю... та "В пам'ять моїм товаришам дитинства, які брали участь у похованні: Льоні Білику, Поліку Боновському, Колі Горобцю, Міші Уманцю, Віті Кузнєцову, Казіку Яровому, а також Йосипу Івановичу Ковальчуку, учаснику Першої світової війни, який керував похованням. Аполлінарій Юхимович Боновський. 24 липня 2011 рік".
Продав коня, щоб поставити пам'ятник, — продовжує. — За 3 тисячі гривень віддав свого Шпака, білого в чорну цяточку. Залишилися тільки кізочка, що дає по літрі молока вранці і ввечері, 17 бджолиних сімей і курка. Півень торік помер від старості. Йому 18 літ минуло. Ще маю 12 котів, яким раз на два дні варю 5-літрову каструлю вівсянки.
Аполлінарій Юхимович — вдівець. Дружина Валентина Іванівна померла 1995-го. Має трьох дітей і шістьох онуків. Родина старшого сина Сергія живе в США. Валерій — художник у Києві. Донька Ніна працює бухгалтером у Харківському авіаційному інституті.
Аполлінарій Боновський прокидається о 5.30.
— Вмикаю радіо та прослуховую всі новини. Щодня з'їдаю 300 грам салату з квашеної капусти, шматок м'яса чи сала, зубок часнику чи цибулину, пару ложок каші або картоплі. Чотири рази на день випиваю по великій кружці липового з грушевими гілочками чаю. З'їдаю по яблуку. Хліб не купую, раз на тиждень печу сам. В тісто додаю ізюм, грецькі горіхи.
Ходить на полювання.
— Весною зловив двох зайців і шість качок. Зайців вимочував, довго тушив з чорносливом у чавунному казанку, заливав сметаною. Інакше м'ясо буде таке резинове, що не вкусиш.
4 
1
Коментарі
4