"Синові 24 роки, одружений, — пише Ніна Іванівна з Черкащини. — Обоє з дружиною закінчили київські вузи. А роботи за професією не знайшли. Олексій збирається їхати на роботу в Польщу. Я завжди за нього більше хвилююся, ніж за доньку. Може, тому що народився в понеділок. Усе в нього по життю йде складно. Його рішення їхати на заробітки мене вразило. Чи варто йому подаватися в світи?"
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Він дістає з конверта фото Олексія. Той високий, чорнявий, у фіолетовій футболці.
— Сина за кордон відпустіть. Але хай їдуть удвох із невісткою. Інакше відстань і ревнощі призведуть до розлучення. Обоє знайдуть хорошу роботу. Але надовго в Польщі не затримаються. Деякий час житимуть далеко від дому. Зможуть заробити на власне житло.
"Син повернувся з АТО у вересні минулого року, — пише Христина Ігорівна з Полтави. — За рік сильно помінявся. 24 листопада мав здавати на права. З другого разу не здав. Сказали, платити 100 доларів. Він озвірів. Давати хабара не хоче. Мовляв, не за це стояв на Майдані й більш як рік сидів в окопі. Друзі йому пригнали машину. Їздить на ній без прав".
Біоенергетик дістає з конверта паспортне фото Віталія. Він чорнявий, має густі брови та ніс із горбинкою.
— Син здасть на права цієї весни. Таксуватиме до літа. Потім подасться на роботу за кордон. Не тисніть на нього. Повернутися до мирного життя йому допоможе знайомство з дівчиною. До кінця року приведе в дім невістку.
"Свекра поховали у квітні торік, — пише вінничанка 37-річна Діана. — Він був вдівцем. Усе його майно тепер не можуть розділити два сини. Свекор мав машину, пару гектарів городу й хату. Продати землю синам не вдається. А робити на ній немає кому, бо обоє живуть далеко. Хату виставили на продаж, але ніхто не купляє. Покупці приходять, дивляться. Готові дати удвічі менше, ніж ми просимо. Та нас ці гроші не влаштовують. Донька поїхала навчатися до Києва. Хочемо за ці кошти купити їй квартиру в столиці".
— Хату продасте, якщо виставите на продаж у березні, — каже Олійник. — Але на цьому суперечка між братами не закінчиться. Землю краще здати в оренду місцевому фермерові. Машину продати не вдасться. Половину авто у вас відкупить брат чоловіка. Погоджуйтеся, бо вона принесе клопоти. Багато грошей витрачатимете на ремонт.
"Чоловік півроку їздив до коханки. А я думала, що він займається у спортзалі, — пише Віталіна з Тернополя. — Ми жили добре, доки свекруха не почала сунути носа в нашу сім'ю. Коли я з нею сварилася, Василь ставав на її сторону. Коли почав ходити наліво, я не одразу помітила. Була зайнята доглядом за дітьми, їм по 4 роки. У нас трійня. Подала документи на розлучення. Він погрожує забрати дітей. Якщо не трьох, то двох точно відсудить. Бо його батько має зв'язки у суді".
Біоенергетик запалює свічку. Кладе руку на фотографію подружжя, зроблену в січні торік. Білявка тримає на руках двох хлопчиків. Вусань у червоній сорочці обіймає дівчинку.
— Не хвилюйтеся. Діти залишаться з вами. Чоловік погрожує, бо не хоче розлучатися. Його інтрижки вичерпали себе. Буде намагатися відновити стосунки з вами. Готуйтеся приймати рішення — пробачити зрадника чи ростити дітей самотужки. Чоловік платитиме хороші аліменти. Не бійтеся позиватися до суду. Рішення приймуть на вашу користь.
"Рік тому доньку в садочку побила вихователька, — розповідає в листі Іван Станіславович із Дніпропетровщини. — Після інциденту рік дитину не можемо прилаштувати в жоден із дитсадків. Вона боїться чужих людей. За півтора року маємо йти до школи. Що допоможе дитині пережити страх перед вихователем?"
Вкладає у конверт фото доньки Олександри. Вона рудоволоса. Одягнена у вишиванку.
— Донька переросте фобію. На весну віддайте її в новий садок. Кілька тижнів із дитиною має попрацювати психолог. У дівчинки порушення мовлення. Знадобиться огляд у логопеда й остеопата.
2 
1
Коментарі