— У людей такий настрій, наче всіх в один день із тюрми випустили. Хіба це свобода? Я за два місяці набрав 5 кілограмів. Теща хоче в церкву, діти — на майданчик. Тільки у дружини мрія збулася: магазини відкрили. Поїхала по нові туфлі, — каже киянин 45-річний Єгор Ніколайчук. Паркується біля метро Політехнічний інститут.
З 11 травня в Україні послабили карантин. Дозволили відвідувати перукарні, бібліотеки, музеї, ботанічні сади й парки. Відчинилися непродовольчі магазини і ресторани, що мають літні тераси.
Єгор замовляє каву і трубочку зі згущенкою.
— Вперше цієї весни їм щось не вдома, — ставить стакан з кавою на капот білої "Мазди", дезінфікує руки.
— Усі знайомі зараз у перукарні. Мене дружина стриже. Петрович заріс так, що зі спини не понятно, мужик чи баба. Вовка сам навіть бритися відвик. За два місяці таку бороду відростив, що менше 40 років йому не дають, а пацану 29.
— Перший тиждень було добре.
Секс щодня. Я готую, Юрєц миє посуду. А тепер від нього нема де подітися, — на вході в салон краси "Б'юті" білявка у джинсовій спідниці говорить по смартфону. Маску спустила на підборіддя. — Не помічала, що він такий дотошний. Приберу, а він усе за мною поправляє. В зубах ручкою ковиряється. Кімната одна. Моє спасіння — вийти в магазин чи вигуляти собаку. А вчора на мобілці нагадування спрацювало, що в мене затримка. Я — в аптеку. Зробила тест — дві полоски. А ми дітей до 30 років не планували. Я спіраль поставила. Лікарка каже: "Буває".
— Еще месяц карантина и в стране не останется блондинок, — жартує перукарка у захисному екрані-масці.
Бере за стрижку 100 грн. — Я за последний месяц дома трижды делала генеральную уборку, — каже до колеги. — Выбросила в мусорник подписку журнала Playboy. Когда муж узнал, кричал не своим голосом.
— Донька хоче їхати в Польщу.
Каже, готова працювати на двох роботах, аби з дому втекти, — 56-річна Анастасія Григорук іде до Центральної бібліотеки ім. Тараса Шевченка з онукою 9-літньою Христиною.
Заклад ще зачинений. Планували здати дві книжки, які взяли перед карантином і взяти другу частину "Гаррі Поттера".
— У Наташі троє дітей на дистанційному навчанні, а телевізор один. Із найменшим здали українську мову й математику. Думала, семестр закінчить на відмінно. А вчитель музики поставив низькі бали, бо не вивчили п'ять пісень. Фізкультурник сказав зняти відео на хвилину, як дитина віджимається і качає прес. А в нас ніхто монтувати не вміє. Ці два місяці мамам треба до робочого стажу додати. Вчителі зарплату отримують, а ми — одні нерви.
— А ви знаєте, що навчання з вересня може не початися? — каже жінка у сонцезахисних окулярах. — Якщо коронавірус восени повернеться, карантин по школах до Нового року може затягтися. У кращому випадку, класи поділять на групи. Будуть вчитися через тиждень, щоб за партою сиділа одна дитина.
На лавці у столичному парку Тараса Шевченка жінка у фіолетовій сукні розмовляє по телефону.
— Маємо внука. 3200, худенький. У мене всі троє мали більш як 4 кілограми, — каже. — Хіба невістка щось нормальне їла? То спаржу, то фініки, то кедрові горішки. За нею нема кому приглянути. Сашко воює. Мати четвертий рік в Італії. Їй на карантині зарплату підняли вдвічі, щоб тільки додому не їхала. Має 500 євро на тиждень.
Притуляє телефон ліктем.
— Люда, ти мене з Днем перемоги не вітай. Яка це побєда? Будемо одна одну поздоровляти, коли Крим, Донецьк і Луганськ повернемо.
Об 11:00 у черзі до секонд-хенду в місті Вишневе під Києвом стоять 20 людей. Відстань між кожним — до 1 м. Одна з продавщиць на вході роздає поліетиленові рукавички.
— Люба, не дихай мені у спину, відійди, — каже рудоволоса жінка до знайомої в масці з рожевим слоном.
— Галя, тобі ще 60 нема. Ти навіть не в групі ризику, — відвертається, крутить пальцем біля скроні.
— У мене серце хворе, і невістка вагітна. Якщо коронавірус до хати принесу, вони мене з сином заклюють.
— Тобі зарплату за квітень дали?
— За пів місяця. Із 17-го заставили всіх написати заяву за власний рахунок. Думала до 9 травня батькові дадуть тисячу. Йому щороку доплачували як дитині війни. А тепер не принесли. Поштальйона питаю, а вона: "А ви вже проїли тисячу від Зеленського?"
— А мій Андрій у службу доставки влаштувався. Платять 600 гривень за день. Каже, що коронавірус природа придумала, щоб від нас відпочити. На дитячому майданчику біля Нивок вужі гріються. Їхав учора по Хрещатику на велосипеді, а назустріч — табун пацюків.
— Учора взяв 300 доларів по 27. Осінню здам по 40. Криза вже близько, — хлопець у спортивних шортах набиває м'яча на спортмайданчику у селі Крюківщина на Київщині.
— Зеленський цього не допустить. МВФ гроші дасть і будемо в шоколаді, — на голову вищий товариш у боксерських рукавицях лупить червону грушу.
— Ти з математикою дружиш? У МВФ хочемо позичити 5 мільярдів, а віддати тільки за цей рік треба 15. Дефолту не уникнути. Землю давно пора продавати, але ж не по такій ціні. У нас гектар пропонують за півтори тисячі доларів, а в Польщі — 10 тисяч. В Італії — 40, у Данії — 20.
— Росія загнеться перша. Батько каже, що восени вони заберуть своїх засранців із Донбасу.
— Ніколи не сумнівався, що виграємо війну. Країна з куркою на гербі ніколи не переможе ту, на гербі якої вилка, — показує на футболку з тризубом.
— Біометричний паспорт маю, за вакансію рекрутерам заплатив, а з країни не випускають.
Скажіть: кому треба ще дати, щоб літак у небо підняли? Одні наживаються на війні, інші — на коронавірусі, — вусань у джинсах по щиколотки говорить по мобільному на кладовищі у селі Гаразджа під Луцьком.
Приїхав на могилу до батьків. Під час карантину відвідувати цвинтар заборонили.
— Тут я більше 8 тисяч не мав, а там 75 обіцяють, — продовжує. Миє пам'ятник від пташиного посліду. — Я і жінку забрав би, але вона роботу кидати боїться. З 1999 року в лікарні працює. Коли карантин оголосили, їм видали дві марлеві пов'язки. Я сказав: "Хочеш працювати, додому не приходь". То вона на дачу переїхала. До останнього вірила, що їм зарплату піднімуть на 300 процентів. Знаєш, скільки за останній місяць дали? 4723 гривні.
— Священник перед Великоднем сповідь приймав по телефону.
Раніше запускав у церкву по одному, а тепер боїться. Створив групу у вайбері. Службу править щонеділі. Люди скидають гроші на карточку, щоб було на свічки й чим за світло заплатити, — розповідає на зупинці "Київський майдан" у Луцьку жінка в безрукавці.
Громадський транспорт у місті не їздить. Жінка чекає автобус, який доставляє на роботу лікарів.
— Я в тебе замовлю флісову вітровку, бо літо обіцяють холодне, — каже до напарниці в капюшоні.
— Дочка більше не торгує. Узяла кредит, щоб закупити товар на весну. Коли ринок закрили, створила у вайбері групу. З директором домовилася, що кіоск відчинить на пів години, щоб забрати товар. Дехто з покупців підтягнувся куртки міряти. Продала на 4 тисячі гривень, а оштрафували на 17. У поліції по секрету сказали, що її здала напарниця із сусіднього кіоску.
3 
1
Коментарі