— Ніхто з лікарів не хотів у дружини приймати пологи, — говорить черкасець 37-річний Дмитро Андрійченко. — Як тільки дізнавалися, що маємо статус ВІЛ-позитивних, відмовлялись оглядати.
Дмитро працює волонтером. Допомагає безхатькам та хворим на СНІД повернутися до нормального життя. І він, і дружина 31-річна Юлія — ВІЛ-інфіковані. Виховують дочку 3-річну Софію.
Зустрічаємося у двокімнатці Наталії Михайлівни, баби Дмитра. Тут тимчасово мешкає Софія, кароока чорнявка. Дмитро високий, худорлявий, носить окуляри. Каже, дружина лежить в інфекційному відділенні обласної лікарні, бо отруїлася.
— Ледь упросили лікаря прийняти в Юлі пологи. Повинні були заплатити йому 4 тисячі гривень. Гроші мама вислала з Італії, бабуся віддавала всю пенсію. Лікарі настоювали, щоб Юля народжувала природним шляхом. Але жінці, яка має статус ВІЛ-позитивної, краще робити кесарів розтин. Щоб дитина менше контактувала з хворою матір'ю.
— Дуже переживали, що хвороба може передатися. Вирішили, якщо Софія народиться хвора, будемо лікувати. Юля всю вагітність вживала антиретровірусні препарати, які до мінімуму зводять кількість ВІЛ-інфекції в крові. Молилися і надіялися на чудо. Через місяць після пологів зробили аналізи. У крові ВІЛ-інфекції нема.
Згадує, що пішов з дому, коли матір поїхала на заробітки до Італії.
— Батько нас покинув, коли мені було 3 роки, подався на роботу в Росію. Приїздив кілька разів, як я був малий. Потім забув, бо женився. Має дочку, внучку. Зараз почав родичатися. Дізнався через родичів в Умані мій телефон. Як мама за кордон поїхала, я потягнувся на вулицю, у підвали, де збиралися хлопці з кримінальним минулим, наркомани. Попробував наркотики. Одноразових шприців не було. Брали багаторазового, кололися одним. Деякі вже були ВІЛ-інфіковані, але ми не звертали уваги. За дозу виносив з дому все. Почав красти з магазинів і офісів. Посадили до колонії суворого режиму в село Хутори.
Там зранку наказали здати кров на аналізи. А в обід повідомили, що знайшли ВІЛ. Довго не міг відійти. Ліг на кровать, закрив очі руками. Згадалися бабусині умовляння. І себе, і її стало жалко, — втирає сльози. — Знав, що смерть неминуча. Почав часто простуджуватися. Постійно мучила ломка за наркотиками. У колонії ніхто на здоров'я не звертає уваги. Коли захворів, видали одну таблетку анальгіну від голови і від живота, й лікуйся як хочеш. Потрібна була антиретровірусна терапія. Пробув у колонії 2,5 року. Не знаю, як вижив. Мучили отити, гайморити, запалення легень. Достроково по хворобі відпустили, дали умовну судимість. Рішився поїхати до бабусі. Як побачила, злякалася. Сказав про хворобу. Вона шукала, де мене лікувати. Порадили звернутися у Києво-Печерську лавру. Там є клініка інфекційних захворювань та ВІЛ/СНІД. Ліки надають безкоштовно. Я їх досі п'ю щоранку та ввечері. Маю вживати все життя, щоб не розвивався вірус у крові.
— Схотів допомогти реабілітуватися таким людям, як я. Влаштувався волонтером у благодійну організацію для ВІЛ-інфікованих. Там зустрів Юлю. Прийшла нещасна, худа і замучена. Оказалося, вона пережила ще більше, ніж я. Матір позбавили батьківських прав, бо пила і гуляла. Її малою забрали до інтернату. А пізніше почала вживати наркотики. Заразилася, як і я, через шприц. Сіла за крадіжку. В тюрмі перехворіла на туберкульоз. Попередив бабусю, що буду одружуватися з жінкою, яка має статус ВІЛ-позитивної. Сказала, щоб робив, як хочу, бо здорова за мене не піде. А я дуже хотів мати сім'ю. Лікарі запевняли, що дітей у Юлі ніколи не буде, але вона завагітніла. Софійка на штучному вигодовуванні була, бо через материнське молоко передається інфекція.
— Зараз живемо в однокімнатній квартирі моєї мами. На роботу влаштуватися не можу. Отримую 1300 гривень по інвалідності й півтисячі як безробітний. Юля по догляду за дитиною має 300. З організацією "Від серця до серця" відкрив центр для бездомних у Черкасах. Нам виділили кімнату в старому дитячому садку. Зробили душову і туалет. Добрі люди повіддавали старі ліжка, матраци, одіяла. Зараз у центрі живуть вісім осіб. Топимо буржуйкою. Їсти готують люди з протестантських церков. У притулку не можна пити спиртне, матюкатися і після восьмої вечора приходити. Хто не дотримується правил, автоматично відселяється. Планую влаштувати кожного з них на роботу. Двоє вже пішли працювати двірниками.
3 
1
Коментарі
1