12 червня виповнилося б 80 років оперній співачці Євгенії Мірошниченко. Її не стало 27 квітня 2009-го. У неї відірвався тромб. За рік до того у співачки виявили рак грудей. Операцію у німецькій клініці оплатив спонсор з Москви.
— Ми вмираємо не від старості, а від образ, — любила казати Євгенія Семенівна.
Вона народилася у селі Радянське Харківської області. Під час війни навчалася у жіночому ремісничому училищі. Там на одному з концертів її помітив ректор консерваторії і наполіг, щоб поступила до нього навчатися. Співачку тричі виганяли за неуспішність.
— Я любила такі предмети, як акторська майстерність, танці, гімнастика і співи. Навіть не хотіла знати, що є такі дисципліни, як політекономія, істмат. Коли черговий раз мене вигнали, я приготувалася сидіти в ремісничому училищі і вишивати хрестиком. Але тодішній Голова Верховної Ради Михайло Гречуха викликав до себе: "Твій батько загинув на війні? Він хотів, щоб ти була артисткою? А ти так легко здаєшся". Я повернулася в консерваторію, провчилася чотири курси, але диплома так і не отримала. У театр мене прийняли тільки за голос.
Диплом видали, коли Мірошниченко стала народною артисткою. Вона 40 років була ведучою солісткою Національної опери України. Співала для Хрущова, Щербицького, Фіделя Кастро. Коли була зовсім юною, виступала перед Сталіним.
— Це були огляди художніх самодіяльних колективів трудових резервів, — згадувала вона. — З усіх республік приїздили найталановитіші діти. Сталін сидів у першому ряді. Я так розхвилювалася, що заспівала спочатку останній куплет, а потім перший. Заходжу за куліси, а мій учитель лежить. Йому укол роблять: "Що ж ти, Женю, наробила?" Але ніхто нічого не помітив. Я своїм ученицям завжди кажу: "Викручуйтеся на сцені".
Євгенія Мірошниченко 20 років викладала в Національній музичній академії. З ученицями була строгою.
— Я б'ю їх. Рукою лупцюю, вона у мене важка. Тоді відразу все згадують.
— Колись мама ніяк не могла змусити учениць правильно взяти високі ноти, — розказує син Ігор Школьний, 48 років. — Взяла шпильку й, коли учениця почала співати, підійшла і вколола її. Та заверещала так, що ледь склянки не полопалися. Після того почала співати правильно.
Співачка тричі була заміжньою, мала двох синів. Останні роки мешкала у своїй квартирі з ученицями. Вони її доглядали і займалися вокалом. Також із Мірошниченко жило кілька собак. Знаходила їх на вулиці і забирала до себе.
Сини збираються поставити пам'ятник на могилі матері.
— Міністерство культури хотіло допомогти. Давали 50 тисяч гривень, але треба 300 тисяч. Щоб назбирати грошей, доведеться продати мамину квартиру в центрі міста. До ювілею мами випустимо три диски "Євгенія Мірошниченко назавжди". До першого увійшли оперні арії і камерна класика. На другому — народні пісні. Хочу поїхати у Москву і звернутися в архів всесоюзного радіо. Там можуть бути мамині фонограми, яких у нас нема. До третього диску увійдуть фільми, зняті про маму при житті.
10 років була закохана в румунського баритона
Перший чоловік Євгенії Мірошниченко був військовий. Другий Григорій Школьний — гінеколог. Третім став режисер Володимир Бегма. Співачка у шлюбах залишалася на своєму прізвищі. Її син Олег нещодавно змінив прізвище Школьний на материне.
Коханням свого життя вона називала румунського баритона Ніколає Херля.
— Це було 10 років божевілля, — розповідала Мірошниченко. — Приїжджаючи з гастролями в Бухарест, я жила не в готелі, а в Ніку вдома. Щоб бути разом зі мною, він навіть звертався до Чаушеску. Але щось там не склалося. Ніку кричав: "До біса кордони! Будь вони прокляті!" Він ніколи сюди не переїхав би. А я не змогла б жити поза Україною.
2 
1
Коментарі
2