— 10-й клас бросила, тоді бєрємєнна першою дитиною ходила. Саша не протів був, то ми рішили з ним на зйомну квартиру переїхати. Баба, конєшно, сильно мене одговарювала, та кого я тоді слухалася, — каже полтавка 27-річна Вікторія Склярова.
26 червня пара розписалася у міському РАЦСі. Доти 10 років жила цивільним шлюбом.
— Ми і не догадувалися, що у нас свадьба перед днем Конституції получиться. Думали, зіграємо пізніше, по-скромному. Тільки свідєтєлі й ми. Та в соціальному центрі настояли, що будуть для нас празднік робити, — молода у гумових капцях і коротких шортах-лосинах зустрічає біля будинку. Ноги до колін попечені на сонці. — Особо до свадьби з Сашою не готувалися, подарки не купляли. Я причьоску зробила і красне вечірнє плаття оділа. Він — чорні штани і білу рубашку навипуск. Потом дітей підготовили — мальчиків у костюми, а дєвочок у плаття поодівали. В обід за нами машина заїхала.
До оселі не запрошує, проводить у двір. Там чисто, бур'ян скошений. Будинок побілений. За ним невеликий город, на ньому густо висаджені капуста з картоплею. Навпроти — туалет із вигрібною ямою. Біля дерев'яного столу на триколісному велосипеді катається 5-річний Сергій.
— Біля загсу чоловік 30 чекали — журналісти, соціальні працівники, трохи друзів. Я і близько не ожидала, що стільки народу позбирається. Усередину зайшли і ахнули — зал красівєйший. Усюди шаріки, квіти, рушники лежать. Тронуло, що двоє дєвочок у костюмах янголів були. Як заходили, то вони нам дорогу пелюстками троянд устиляли. Церемонія бистро пройшла, і нам зразу давай усі квіти і цукерки дарити. З цим добром ми з мужем додому поїхали. Там відмітили тільки трішки і всьо. Довго нельзя, бо за дітьми слідить треба.
Сідає на дерев'яний стілець.
— Ми набагато раніше свадьбу зіграли б, але в Саші до 27 лєт паспорта не було. Він в інтернаті виріс. Там документи видавать не прийнято. У 14 років його в училище направили, а там по окончанію 1000 гривень дали, і до свіданія. Слава Богу, мєстна соціальна служба помогла, бо так би й дальше жили.
Із дерев'яного флігеля визирає Олександр Скляров. Він худий, сутулий. Не вітається, знімає сина з велосипеда. Заносить у будинок.
— Не дуже пресу любить і дітей фотографіровать не дозволяє. Не нравиться мужу пристальна увага до нашої сім'ї, — шепоче Вікторія. — Познакомилися, коли мені 15 лєт було. Я тоді з другим парнєм встрічалася, а він у лікарню з апендицитом попав. Прихожу провідувать, а біля нього парєнь чорнявий стоїть. Мій на нього зиркає: "Знакомся — Саша, мій друг", — згадує. — От ми і познакомилися. Та так, що з того врємєні ні дня друг без друга не провели. Через два года я завагітніла, то Саша зразу робить пішов. Сказав: "Я вас з дитиною всім необходімим забезпечу".
Оказалося, що у баби і газ, і свєт були незаконно підключені. Впаяли нам штраф до 14 тисяч
Показує на будинок:.
— П'ять років тому дістався, коли моя бабушка вмерла. До того з мужем на зйомних квартирах жили. Воно і тут мєста мало, усі в одній кімнаті вміщаємся. Найстрашніше, як сюди приїхали, то через неділю куча комунальних служб з'їхалися. Оказалося, що у баби і газ, і свєт були незаконно підключені. Впаяли нам штраф до 14 тисяч. Січас, правда, частями розрішили виплачувати, по 250 гривень у місяць.
З хати чути дитячий плач.
— У такому шумі у мене сутками жизнь іде. Сказав би мені хто, що до 27 лєт у мене шість дітей буде, ніколи не повірила б, — Вікторія весь час сміється. — Помню, до Сашиного батька їздили, а він із женщіною з чотирма дітьми жив. Так у мене там чуть лі не істерика була: шум, гам, драки. Думаю, ніколи не буде в мене стільки дітвори. А воно саме собою пішло: одна дитина, друга, третя. Так і привикла.
Дивиться на годинник.
— Скоро буду їсти готовить. У нас така сім'я, що постоянно щось гризе. Діти стабільно чотири рази на день борщ чи суп їдять. За день 7-літрова каструля йде. В основному муж готовить. Особєнно гарно в нього випічка получається. Буває, супа наварю, а діти за руки дьоргають: "Папину їду хочемо". Найбільше шашлики люблять. Ми їх кажді вихідні у дворі смажимо, друзів звемо. А ті зі своїми дітьми приходять, так у нас по суботам тут настоящий дєтсад. 20 чоловік бігає.
Утирає хустинкою піт із лоба.
— З купанням у таку жару найскладніше. Даже літнього душа немає, то приходиться з відрами до колонки по вулиці бігать. Воду у ванну заливаю і мию по очєрєді.
У Склярових троє доньок та троє синів. Найстаршій Карині 8 років, наймолодшій Алісі — рік.
— Усіх дуже любимо і одінаково балуємо. Через то завжди всім одинакову кількість ігрушок купуємо. Хотя в школі гарно учаться через одного. Помню, 7-річна Анжелка по вулиці йде і за дома ховається. Оказалося, за хвилину тільки шість слів прочитать зуміла, і їй "двійку" вліпили. Пита мене: "В угол поставиш чи рємєнь?". Я засміялася, кажу: "Літом просто більше читати будеш".
Скляровим не допомагають рідні. Матір Олександра хворіє, Вікторіїна — відмовляється спілкуватися, живе у Харкові.
— Доки паспорта не було, Саша неофіціально підсобником робив. То приносив 70-100 гривень у день. Хоча він прекрасний майстер з євроремонтів. З паспортом зможе устроїтися на солідну фірму і наконєц-то почне стаж заробляти.
15 
1
Коментарі