33-річна Наталія Броцька із райцентру Козятин на Вінниччині водить таксі. Її "ланос" стоїть у дворі. Пластмасовий знак таксиста з номером телефону служби лежить на задньому сидінні.
— Два тижні не виїжджаю на роботу, бо маю запалення легенів, — каже Наталія. — Стати таксистом мені запропонував товариш на моєму дні народження. Я посміялася з того, але за два місяці вирішила спробувати. Авто в мене у кредиті, треба були гроші. Мене не хотіли брати. Вважали, що це не жіноча робота. Раніше працювала заступником начальника відділу в "Укрсиббанку". Коли начальниця йшла у відпустку, я виконувала її обов'язки. В один момент вона злякалася, що займу її місце. Почала зживати з роботи. Я не витримала і написала заяву на звільнення.
Наталія вмикає рацію. Чути рипливі голоси диспетчерів, які передають замовлення таксистам.
— Як я скучила за цими голосами. Перший рік я доказувала колегам-чоловікам, що мене треба поважати. Трьом дала в зуби, четвертого холодною сваркою заварила в машині. Вилазив через багажник. Він плітки про мене складав. Спочатку дзвонив: "Я приїду до тебе ввечері". Відмовляла.
На роботі щодня пригоди. Везла раз наречену у загс. Поки доїхали, вона передумала заміж виходити. Бо я просто запитала її, чи впевнена вона у вірності нареченого? Чи готова до стояння біля плити?
Два роки тому жених намагався втекти з весілля, бо наречена трохи гульнула. Ми з ним попили кави з коньяком, поговорили, і він повернувся в загс. Коли привезла його, мало без волосся не осталася. Доки він розраховувався, наречена відкрила двері та почала мене виволікати з машини. Хотіла бити, але наречений заступився.
А одного разу реально злякалася. У машину сів хлопець, почав чіплятися. Я дала по рації спеціальний сигнал SOS. Через 2 хвилини мою машину оточили сім авто. Витягли його, повезли в міліцію. Я підходжу до дверей відділку і чую, як цей пацан літає там всередині. Я кажу: "Боже, хлопці, ну вони ж його вб'ють. Я піду заберу". А вони мені: "Одного навчиш, другий не полізе".
Наталія розлучена. Сама виховує 13-річного Андрія та 10-річну Дарію.
— Дітей у школі довго гнобили за те, що я таксист. Мене ображало, коли я під'їжджала до школи, а однокласники Андрія зі мною не віталися. Але дітям пояснила, що це просто робота.
Коментарі