— Вперше у Францію приїхала у 25 років. Хотілося побачити світ. Думала, помандрую кілька місяців і повернуся додому. Під час поїздки познайомилася з хлопцем зі Львова. Одружилися з ним і вирішили залишитися, — розповідає 44-річна Оксана Саламаха з Івано-Франківська. 19 років живе у місті Овер-сюр-Уаз. Із них 12 років працює нянею. Виховує трьох власних дітей: сина 17-річного Северина, дочок 13-річну Емілію і Дарину, 4 роки.
— Коли народилися син і дочка, потрібно було вибирати — працювати чи доглядати дітей. Чоловік не міг фінансово потягнути всю родину. Тому шукала роботу вдома. Дізналася, що можу стати муніципальною нянею. Пішла в мерію і сказала, що хочу опанувати нову професію. Звідти відправили до відповідальної медсестри. Вона дала список необхідних документів і пошту структури, куди їх відправити.
Головним було отримати дозвіл від лікаря. Мама передала з України медичну книжку, яку я переклала французькою. В поліклініці перевірили щеплення та змусили здати аналізи, щоб переконатися, що маю імунітет до хвороб. Також зробили пробу манту і рентген, щоб виключити захворювання на туберкульоз.
Мала підготувати свій будинок до прийому дітей. Шухляди меблів зробила так, що дитина не може їх відкрити. Камін і сходи обгородила бар'єром, у розетках установила заглушки. Ліки поставила на висоту витягнутої руки. Всі засоби для миття і прання закрила в окремій кімнаті. Навіть матраци для ліжок підбирала певної товщини.
Після того отримала запрошення на 60-годинні курси, де навчали годувати дітей, надавати медичну допомогу. З психологом говорили, як вирішувати конфлікти. За півроку вислали диплом няні. Також внесли у список нянь, який є в мерії. Коли батьки шукають, на кого залишити дітей, їм дають цей перелік.
Роботу нянею запропонували за два тижні. Спочатку могла доглядати одну дитину, оскільки мала двох власних. За два роки закінчився випробувальний термін. Пройшла додаткові курси й отримала дозвіл на чотирьох вихованців.
П'ять років працювала сама на себе і щоразу укладала контракти з батьками. Пункти договору обговорювали упродовж 2–3 годин. Указували, чи маю право гуляти з дитиною, чи можу її фотографувати, садити у своє авто, чим годувати.
З п'ятирічним стажем беруть муніципальною нянею. Пропонують контракт, за яким стаєш офіційним працівником мерії, також оплачують лікарняний і дають сім тижнів відпустки.
В мерії видають усе необхідне для догляду за дітьми. Іду на склад і обираю потрібні речі — іграшки, пелюшки, тарілки, пляшечки, фарби, ручки, олівці, пластилін. Дали навіть дитячі ліжка з матрацами та сидіння в автомобіль відповідно до віку і ваги дітей. Вони необхідні, бо двічі на тиждень везу дітей у розважальний центр. Там збираємося з усіма нянями, щоб діти могли між собою спілкуватися.
У нашій мерії є сім муніципальних нянь, яких контролює директор садочка. Може в будь-який момент без попередження прийти з перевіркою.
Директор відповідає за контракти і спілкування з батьками. Якщо вранці погано почуваюся, телефоную їй і вона розподіляє дітей до інших нянь. Також повідомляю, якщо бачу, що з дитиною щось не те — стала замкнутою чи погано доглянута. Тоді директор приходить і вирішує — викликати батьків або призначити зустріч із психологом.
Дітей приводять у садок від 3 місяців до 3,5 років. Із цього віку починається початкова школа. Виховую трьох хлопчиків. Одне місце має залишатися вільним на випадок, якщо захворіє інша няня.
За контрактом, повинна зустріти дітей у будь-який час від 7:30 до 18:30. Не маю права їх купати, обрізати нігті чи волосся. Гуляти з дітьми можна не скрізь. Заборонено брати їх із собою і їхати десь у справах. Наприклад, разом піти в магазин чи лікарню. Повинна заздалегідь попередити директора, якщо в гості приїжджають родичі чи друзі. Не маю права залишити дітей під наглядом когось із них і відлучитися. За це звільняють.
Раз на рік директор приходить до кожної няні додому на бесіду. Упродовж 2 годин усно звітую їй про позитивні та негативні сторони роботи. Про те, які маю побажання до мерії, які курси підвищення кваліфікації хочу пройти.
18 413 гривень на місяць отримує муніципальна няня за кожну доглянуту дитину. Батьки від цієї суми платять лише частину. Вартість послуги рахують залежно від доходу родини. Що меншу зарплату отримують батьки, то менше сплачують за няню. Різницю покриває міська влада.
3 
1
Коментарі