"Організм був зношений, мала бляшки на всіх судинах"

 

— Катерина вважала своїм обов'язком допомагати війську. Щомісяця п'ятого числа приносила 1000 гривень зі своєї мізерної пенсії. Коли відмовлялися брати гроші, ображалася, — каже ужгородська журналістка та волонтерка 45-річна Галина ЯРЦЕВА про місцеву жительку Катерину ОМЕЛЬЧАК. Вона померла на 92-му році.

Жінка народилася у місті Борщів на ­Тернопільщині. Вступила до Львівського педагогічного інституту. На­вчання не закінчила — її відрахували за "неблагонадійність". Згодом отримала економічну освіту. Працювала у Збаразькому районному споживчому товаристві Тернопільської області. Після виходу на пенсію зайнялася громадською діяльністю. Брала участь у відновленні могил Січових стрільців.

Останні 24 роки допомагала українським військовим. Почала робити це, коли в армію забрали її племінника.

— З 1994 року Катерина щороку готувала 12 страв до різдвяного столу наших військових, — розповідає Галина Ярцева. — А відколи почалася війна на Донбасі, стала підтримувати учасників АТО. Вона була щира патріотка. День Незалежності й українського війська називала улюбленими датами в календарі. Померла від старості. Її організм був зношений, мала бляшки на всіх судинах.

Катерину Омельчак поховали в Ужгороді на кладовищі "Кальварія". На її могилу несли соняхи та калину — такі букети любила найбільше.

Залишилися донька Валентина й онука Вікторія.

×