Киянин 58-річний Володимир Юнак випадково дізнався, що має 14-річну доньку. Її народила емігрантка 54-річна Майя Назаренко, з якою жив в американському місті Балтимор. Про вагітність Майя не розповіла, зібрала речі і зникла.
— 1995 року я поїхав в Америку до друга, — Володимир дістає із пошарпаного шкіряного портфеля копії американської візи. — Товариш утік від бандитів. Займався контрабандою, документи підробляв. Бандити на нього вийшли, бо він у ресторанах по 100 доларів чайових залишав. Раз приходить, а під його вікном дві машини стоять. Він зрозумів, що за ним приїхали. Я поміг йому через кришу сусіднього під'їзду пройти в квартиру за документами і втекти в аеропорт на літак в Америку. Я йому життя врятував. За це він зробив мені гостьову візу на півроку.
Володимир постукує пальцями по підборіддю. Нігті в нього нерівно обрізані, шкіра на руках груба. Працював капітаном корабля, тепер на пенсії.
— Влаштуватися на роботу було важко. Знайшов українську церкву. Пастор Джон Дорнік, якого я кликав Фазером, сказав, що можу поселитися в домі для старих і хворих "Лемко" при церкві, якщо буду возити продукти для кухні. Там жили і працювали українці, поляки, іспанці. У більшості візи були прострочені, вони ховалися від міграційної поліції. Сестра по догляду за хворими Майя Назаренко теж прострочила свою візу. В Америку приїхала із Сибіру, куди колись заслали її батьків з України. Познайомилася з американцем, він зробив їй виклик. Прожила з ним три місяці та побачила, що він — страшна людина. У Росію повертатися не хотіла. Мені вона сподобалася. Кажу, ти розведена і мене дружина покинула, давай будемо жити разом. Фазер не заперечував, щоб ми в одну кімнату з'їхалися. За три місяці запропонував Майї розписатися. Вона зраділа, але попросила відкласти одруження. Якби ми пішли оформляти шлюб, її вислали б з країни.
Скрученими паперами Володимир Юнак б'є себе по нозі.
— Якось приходжу після роботи в кімнату, а Майя всі речі забрала, навіть спільні фото витягнула з рамок і втекла. Почав шукати по друзях, але ніхто не знав, де вона ділася. Фазер просив не хвилюватися, бо вона йому сказала, що їде кудись на роботу. А в мене віза закінчувалася. Я повернувся в Україну. Кожного Нового року дзвонив і вітав Фазера.
Після від'їзду Володимира, Майя повернулася в будинок "Лемко".
— Якось я подзвонив до Фазера, а трубку зняла одна сестра в домі. Питаю, як там Майя. А сестра каже, що в неї донька Олександра підростає, на мене схожа. Я аж занімів. Я ж не знав, що Майя вагітна була. Цілу ніч не міг заснути, усе думав, яка вона, моя дочка Саша. Мабуть, маленька і худенька, як її мама. Переживав, що однокласники в школі затуркують її, бо росте без батька, обзивають крадійкою чи драчункою.
У Володимира навертаються сльози. Він витирає їх. Говорить, щось в очі потрапило.
— Кілька разів після того дзвонив Фазеру, питав про доньку. Він сказав, що на мене схожа, що їй 14 років. Усе сходиться. Те, що Майя не могла завагітніти від іншого, я впевнений. Ми постійно були разом. Як самотня мати, вона буде отримувати допомогу від держави, доки Саші не виповниться 21 рік, це буде 2017-го. Після цього Майя не проти, щоб я приїхав. Зараз бачити мене не хоче. Я ж чорнобилець, хіба я знаю, чи доживу до того дня?
Володимир Юнак ходив в американське посольство, хотів зробити візу.
— Я у кінці 1990-х подавав документи, мені відмовили. У кого в паспорті штамп такий стоїть, практично неможливо відкрити візу. Не знаю, що робити, щоб побачити доньку. На квиток гроші маю, склав чималу суму на подарунки Саші. Не буду їй з України нічого везти, боюся, не вгадаю з розміром.
Володимир має також доньку Лідію від першого шлюбу.
— Я перший раз одружився із росіянкою, у нас Ліда народилася. Ми 13 років разом прожили. А 1993-го теща з Росії приїхала. Сказала, що в Україні війна буде, тому нам тікати треба. Забрала доньку і втекла. Ми розвелися, але зберегли нормальні відносини. Нещодавно вона була в мене, треба було документи для оформлення пенсії зібрати. Ліда іноді у відпустку приїжджає. Я ще не казав їй про сестру.
Коментарі