Лист із Києва, від Володимира:
"Шановна пані Сапа! Мені 52 роки, не п"ю і навіть не смалю, маю вищу освіту, всім забезпечений, а життя не склалося, залишився один. Чи не могли б Ви допомогти?"
Ви самі пишете, що причина може бути у Вас самих (характер, звички, зовнішність), або Вам зроблено штучну програму-порчу. На неї можна звалити все. Але не забувайте, що ми живемо в жорсткій системі причинно-наслідкових зв"язків. І порчі, навіть не усвідомлюючи того, просто так, випадково не роблять.
Нещодавно на прийом звернувся киянин Геннадій — з ініціативи дружини. У нього було нелегке дитинство, розчарування у коханні і шлюбі, проблеми з правоохоронними органами, в"язниця. Без порч тут не обійшлося.
Під час корекції біоенергоінформаційної системи чоловіка відкрилася головна причина його понівеченого життя: предки. У материнському роду — незаконне заволодіння чужим майном. Хтось, прагнучи розбагатіти, привласнив не своє. А по батьківській лінії ще гірше. Підписання наказів про страту або власноруч страчені люди. Геннадій згадав, що родичі з батьківського роду працювали в НКВС. Ось і відробляв він свою міру того, що накоїли предки.
Але і йому милосердя простягнуло руку — через "несподіване" кохання. У метро Геннадій побачив жінку, наздогнав її, познайомився. Чого раніше ніколи не робив. І розпочалася нова сторінка його життя.
Довгий лист-сповідь надіслала Лідія Андріївна:
"Я вже не знаю, на кого надіятись і куди йти зі своїм горем. Живемо ми в селі на Житомирщині. Сім"я у нас проста, середня. Я живу з чоловіком 22 роки в другому шлюбі. Перший чоловік пив, я розлучилася, в мене є син. А нинішнього чоловіка жінка кинула, бо не мирилася зі свекрухою. А мій чоловік не пішов за нею, бо мати в нього була інвалід і сама його виховувала. Через рік у нас народився син Коля. Бабця і всі ми його любили. Він ріс розумним і добрим, але був трохи "з характером".
Першу психічну травму, на думку Лідії Андріївни, син переніс, коли на його очах померла бабуся.
"У 17 років він пішов у сусіднє село на дискотеку і там заступився за друзів. Його сильно побили. Він два тижні пролежав у лікарні. І щоб кривдників не судили, їх батьки просили, щоб ми забрали з міліції заяву. Вони принесли 500 гривень. Син погодився й умовив мене, щоб я їх пробачила. Мені не потрібні були чужі гроші, але він настояв. Узяв гроші і купив собі за них шкіряну куртку. Я чомусь думаю, що ця біда прийшла з тими грошима".
Якщо Ви і Ваш син справді простили хуліганів, то не треба було брати взагалі нічого. А Вас купили за гроші, на які, не виключено, була начитана негативна програма життя. Далі — вже наслідки.
"Через місяць після виходу з лікарні син попав рукою в січкарню, де відрізав верхню фалангу середнього пальця на правій руці. Хоч йому і пришили її на місце, але палець холоне і не працює так як треба".
На жаль, Ваш син не простив своїх кривдників, а хотів грошей.
"У місті Коля надивився на гарне життя, а ми жили в селі, на одну зарплату і хазяйство. Як є гроші — син нормальний. Якщо їх немає, він кричить, щоб ми заробляли, що ми йому повинні помагати. Я зверталася до психотерапевта. Лікар сказав, що порушень в синовій психіці немає, що в нього — депресія. Виписав таблетки. А син не хоче вдома бути, втікає до Києва, де веде не відоме нам життя: чи бомжує, чи краде, чи б"ється. Мені страшно, я не знаю, чим йому допомогти. Може, це якась порча".
Безумовно, біоенергоінформаційна система Вашого сина зіпсована. Порчі треба познімати. Але потрібно, щоб у нього змінилося і ставлення до грошей, щоб він почав їх заробляти і допомагати батькам.
І знов лист від матері:
"Мій син не може вийти зі стану депресії. Вчився непогано, закінчив коледж. Працював на заводі бухгалтером, а пізніше — інженером. Зустрів жінку, яка була розлучена, бездітна. Вона повела його до якоїсь бабки. Після цього син став якимсь "заторможеним". Не може знайти собі роботи. Він ще зовсім молодий. Як його повернути до нормального життя?".
Стан "заторможеності" і депресії часто є наслідком втручання в біоенергоінформаційну систему людини. Мистецтво привороту існує, і попит на нього не зменшується. Як наслідок — штучно закохані чоловіки мають хвороби, депресії, пухлини, імпотенцію.
Якось на прийом звернулось інтелігентне подружжя з Києва. Їхній син Ігор хотів бути лікарем, як його дід і батько. А потім раптово втратив інтерес до своєї справи, а між ним і близькими постала невидима стіна. Закінчилося тим, що син перебрався жити до жінки, старшої за нього на 30 років, і прислухався у всьому тільки до неї.
Після корекції біоенергоінформаційної системи "закоханого" він повернувся додому, працює за фахом.
1 
1
Коментарі