Дружині міністра закордонних справ 57-річного Бориса Тарасюка Ніні теж 57. Живе вона з Борисом Івановичем уже 35 років. За фахом пані Ніна біолог-фізіолог, але ще у 90-х полишила роботу. У сім"ї Тарасюків перший дипломат — вона, а ще дружина, бабуся і художниця.
Квартира Тарасюків — у п"яти хвилинах ходи від Міністерства закордонних справ, біля Михайлівського собору. Пані Ніні зустрічає нас у приталеному брунатному піджаку, брюках та елегантних туфлях на високих підборах. Обличчя у неї бліде.
— Мені сьогодні погано, серце трохи болить, — каже. — Але я не хотіла переносити зустріч, аби не подумали, що я — вередлива.
Ось мої картини, — запрошує до зали. Під стіною стоять два полотна у простих рамах — із півниками. Ще одна — у позолоченій: на ній дівчина у білому капелюшку, з великою рожевою рибою.
— Завжди хотіла малювати, — розповідає вона. — Вісім років тому чоловік купив мені пензлі й фарби... Якось "випасала" онука на вулиці, — пригадує. — Він дві години спав, а я малювала. Залишилося вивести тільки дзьоби птахам, але малий прокинувся. Тепер та картина недомальована уже третій місяць.
Біля дверей висить ікона Спаса нерукотворного. Ми сідаємо у бордові шкіряні крісла. На обкладеному коричневими кахлями каміні — сірники "Рух" і висока помаранчева свічка. На підлозі, у ківшику, — щіточка з попелом.
Чоловік купив мені пензлі й фарби
— Перебралися сюди під час першої каденції Бориса Івановча, — пригадує господиня. — Підлоги у квартирі ще не було, на другий поверх замість сходів вела драбина. Із хворою ногою, після операції, я вилізла по ній і сказала: "Будемо брати, бо іншої можуть не запропонувати". У Бориса Івановича був шок. Для нього ремонт — це пожежа. До ладу квартиру приводила я, коли він був у відрядженнях.
Велика зелена пальма майже торкається стелі. На підвіконні — клітка з парою хвилястих папужок.
Чим займаються ваші діти?
— Старшій, Оксані, уже 34. Вона вивчилася на англійського філолога, працювала в посольстві у Відні. Зараз розлучена. Має сина Данила, 9 років. Він гарно вчиться, — показує рукою на вікно, — у школі на Прорізній. Данилко слухняний і дуже спокійний... Друга донька, Богдана, — юрист-міжнародник. Їй 26. Зараз у декреті: п"ять місяців тому народила Іванка... А синові Олегу скоро виповниться 22, вивчає міжнародне право. Працює у рекламній фірмі й живе з нами.
На вихідні збираєтеся разом?
— О, ми — наче справжня італійська сім"я: гуляємо, обідаємо разом. Я готую щось незасмажене — гречану кашу, пшоняну... Любимо квашену капусту, часник, цибулю. На свята роблю салати. Це не так смачно, як шашлик на грилі, зате корисно.
А Борис Іванович уміє готувати?
— Є у нього одна коронна китайська страва. Тонко нарізає свіжий перець, капусту, броколі, моркву, обдає паром хвилин п"ятнадцять. М"ясо замочує у соєвому соусі. Потім обкачує у крохмалі й смажить в олії. Змішує й заправляє соусами. Цей салат Борис Іванович подає з відвареним рисом. Дуже смачно, — заплющує очі, — але потім треба відмивати кухню.
Попередній президент відправив у відставку вашого чоловіка. Як ви перенесли це?
— Ми жили на його зарплату, тому це було справжнє випробування. Донька надсилала нам по 200–300 доларів із-за кордону — на життя. Можна було, звісно, піти до Леоніда Даниловича, вклонитися. Адже Борис Іванович — кар"єрний дипломат і міг би поїхати кудись послом. Але він не захотів, і я його підтримала. Після тієї відставки став міцним, майже залізним.
Це правда, що пан Тарасюк дуже упертий?
— Це є, — погоджується. — На кухні вимагає точно дотримуватися рецепту. Якщо кажу: "Давай замість зеленої цибулі, покладемо звичайну", — упирається. Але його упертість я вмію м"яко обійти. Знаю, коли треба промовчати.
Часто супроводжуєте чоловіка за кордоном?
— Ні. Якось сказала йому: "Ти знаєш — я ніде не була", і він узяв мене в Азербайджан. На вечері з урядовцями ми з"ясували, що всі вони вчилися в Київському політехнічному інституті! Вони співали українські пісні, а Борис Іванович підтягував. Він це любить. Колись навіть запросив для онука викладача зі співу. Данилко у п"ять років виводив "Я ж тебе, милая, аж до хатиноньки сам на руках віднесу", на пару з Борисом Івановичем.
Маємо маленький будиночок за Васильковом
Одягаєтеся у відомих модельєрів?
— Мода — як театр, — відповідає холодно. — Недавно була на одному показі. Не хочу нікого образити, але я такого ніколи не одягла б. За кордоном до одягу ставляться простіше.
Щось пригадавши, злегка усміхається.
— Якось прийшли на прийом до одного посла, — пояснює. — Його служники ходили у фраках із метеликами, а сам посол був одягнутий просто.
Коли відпочивали востаннє?
— Кожен Новий рік зустрічаємо у Карпатах. Та цього разу через газову кризу не вдалося... За кордоном не відпочиваємо ніколи — там чоловік працює. Зате маємо маленький будиночок за Васильковом. Колись Борис Іванович сам оббивав його вагонкою. Але зараз він дуже зайнятий. Я трохи жалію його: не може розслабитися, походити босим, зняти костюм. Хоча насправді любить джинси і спортивний одяг. Але спортивний костюм одягає раз на місяць. Тому джинси у нього — старі, а светри висять у шафі неношені.
1948 — народилася у Києві
1971 — закінчила біофак КДУ, одружилася з Борисом Тарасюком
1972 — з"явилася на світ донька Оксана
1980 — народилася Богдана
1984 — народився Олег
1994 — провідний спеціаліст Міністерства охорони довкілля
2 
1
Коментарі