— Шовкові квіти можуть простояти сто років. Бояться тільки контакту з водою, — розповідає 40-річна Марина Вітковська з Одеси. Чотири роки виготовляє квіти з тканини. Робить вінки та брошки. Заколки на волосся продає по 700–900 грн.
— Я завжди цікавилася дизайном, шила одяг, — каже Марина. — Якось натрапила на квіти з тканини. Знайшла сайт японської школи, де навчали техніки "сомебана". Найвидатніший її майстер — 69-річна Сайоко Ясуда. Написала їй у "Фейсбук". Мені відповіли за два місяці.
В Японії залишилося кілька досвідчених учителів сомебани. Сайоко викладає понад 45 років. Спілкувалися по скайпу через перекладача. Два тижні займалися щодня з 10:00 до 19:00. Двічі їздила на її майстер-класи в Москві.
Марина єдина в Україні має сертифікат від японської школи сомебани. Щоб його отримати, мала створити 15 різних троянд.
— Перші квіти, які вчилася робити, — мак, соняшник та ірис, — продовжує Вітковська. — Використовую шовк, оксамит, бавовну. Важливо, щоб це були натуральні тканини. Синтетика погано вбирає барвник і не піддається обробці. Матеріали переважно замовляю з Японії у своєї наставниці. Вона сама розробляла фарби з мінералів, тканину і спеціальні інструменти. Шовк коштує 250–2000 гривень за метр. Набір із п'яти пензликів ручної роботи — 1720 гривень. Їх роблять з оленячої шерсті.
На виготовлення однієї квітки йде від 5 годин.
— Спочатку уявляю її. Потім роблю ескіз, — говорить Марина. — Вивчаю ботанічні ілюстрації, будову квітки. На це йде найбільше часу. Після того на білій тканині малюю пелюстки, вирізаю їх, фарбую. Важливо передати кольорову гаму. Обробляю тканину гарячими інструментами. Надаю їй об'єм.
Готові деталі скріпляю японським клеєм. Він не жовтіє навіть через багато років, не залишає плям.
В Японії такі квіти традиційно передають від матері до доньки, — додає майстриня. — Зараз використовують на показах моди. Чіпляють на зачіску, сумку, взуття, сукню.
2 
1
Коментарі