"Чоловік почав пити, наша сім'я розвалюється, — розповідає у листі полтавка Світлана, 39 років. — Не знаю, що робити далі: розлучатися чи продовжувати терпіти запої, залишатися у місті чи переїхати жити в село? Нашому сину скоро виповниться 20. Роботи знайти не може. Рветься в іншу область до бабусі. Чи відпускати його?"
Листи коментує столичний біоенергетик Валентина Гавура. Сканує долонею фото Світлани та чоловіка Леоніда.
— Покинути чоловіка не наважитеся, але вилікувати його від залежності можете. Серпень і вересень сприяє тим, хто хоче позбутися шкідливої звички. Переїзд у село за два роки плануватимете з чоловіком. Сина поки що переконайте залишитися вдома. В іншій області роботу не знайде, зв'яжеться з поганою компанією.
"Наша сім'я погрузла в боргах, — пише Степан із Дніпропетровщини. — Спочатку позичили 20 тисяч доларів на квартиру в двоюрідного брата. Коли у нього почалися проблеми з бізнесом, став вимагати повернути борг. Я перепозичив гроші у куми і напарника на роботі. Вертав по 100 доларів щомісяця із зарплати, але вони хочуть більше. Взяв 7 тисяч кредиту в банку. З напарником розрахувалися, тепер гроші просить кума, а я ще й банку повинен відсотки платити. Нічого собі не купую, економимо навіть на хлібі".
— Вам час змінювати роботу, бо з цією залишитеся боржником на років 10–15. Повернути позику допоможе теща. Намагайтеся більше не позичати, бо переживання, як вернути гроші, позначаються на вашому здоров'ї. Боржники мають проблеми зі сном, серцем і потенцією.
"Свекор збив на переході жінку, — розповідає у листі тернополянка Наталія, 29 років. — Вона жива, але має травму голови і два поламані ребра. Оплатили лікування, та вона вимагає 10 тисяч доларів компенсації. Зібрали тільки чотири. Потерпіла написала заяву в міліцію. Проти свекра відкрили кримінальну справу".
— Свекор у в'язницю не потрапить. З потерпілою вдасться домовитися за гроші. А от за кермо тепер сідатиме рідко. Не може пробачити собі, що втратив пильність.
"З чоловіком розлучилися півроку тому, але продовжуємо жити разом, — пише 34-річна Євгенія з Одещини. — Роз'їхалися на два місяці, та він дуже за нами із сином скучав, тому дала другий шанс. Без штампу в паспорті живемо краще, ніж у шлюбі. Він знову кличе вийти за нього, а я не хочу нічого змінювати. Чи є у нас шанс жити далі в парі?"
Надсилає весільне фото 2008 року. Євгенія у пишній білій сукні з рожевим поясом, наречений Віктор — у сірому костюмі та рожевій сорочці.
— Іноді, щоб життя налагодилося, треба розлучитися. Вам на весіллі одна з гостей поробила на розлучення. Ви шлюб офіційно розірвали. На цьому її чари припинили дію, і ваше сімейне життя налагодилося. Повторно ставити штамп у паспорті не спішіть. Зробите це за два роки, коли вдруге завагітнієте.
"Торік у вересні батько покинув маму, — пише 19-річна Олександра зі Львова. — Пішов жити до іншої жінки. Нам сказати правду не наважився. Зібрав речі та залишив на столі записку. Мама Таня важко пережила цей рік. Хотіла звільнитися з роботи, два місяці лежала на лікарняному. Але взяла себе в руки. Зараз вона самотня, та є чоловік, якому вона дуже подобається. Я їх познайомила, але мама не хоче йти з ним на побачення. Зневірилася у чоловіках і в свої 40 років вважає себе старою".
Вкладає у конверт світлину матері. Тетяна — струнка, має довге каштанове волосся, носить окуляри, червоні коралі.
— Не наполягайте, аби мама почала нові стосунки. Рана у її серці досі свіжа, бо батька любила і пробачити зраду не зуміє. Дайте мамі трохи часу на роздуми. Самотньою вона не залишиться.
"Хочу другу дитину, але чоловік проти, — розповідає у листі киянка Ірина, 34 роки. — Він став боятися, що завагітнію. Хочу близькості, а чоловік усіляко уникає мене. Каже, що двоє дітей не потягнемо, бо не маємо свого житла. Через це у нас почалися сварки. Після 30 років і так нелегко виносити здорову дитину. Тягнути нікуди".
— Припиніть розмови про другу дитину і довіртеся долі. До 36 років народите доньку. Чоловік радітиме появі другої дитини, як і первістку. Прийміть пропозицію родичів пожити у будинку їхньої матері та доглянути літню жінку. Вона залишить вам дім під Києвом.
Коментарі