На острові Великому, що на Дніпрі неподалік столичної Оболоні, живуть три тисячі киян. Дехто приїжджає сюди на літо, менше тисячі мешкають тут цілий рік. Острів має близько 1000 га, раніше на ньому вели промисловий видобуток піску. Через це площа зменшилася на 20 га. На острові є мобільний зв'язок, інтернет. Електрику за радянських часів проклали по дну Дніпра.
Газу немає, тому жителі купують скраплений, у балонах. Жодного мосту, який сполучав би острів із лівим чи правим берегом Дніпра, немає. Тутешні переправляються моторними човнами. Поїздка коштує 60 грн. У човен поміщаються шестеро пасажирів.
— Чекаю, щоб іще хтось підійшов, — говорить чоловік, який сидить на лаві з трьома важкими пакетами. — Тоді ціна за проїзд буде менша. Для одного 60 гривень задорого, а на двох по 30 гривень вийде. Уранці, коли всі їдуть на роботу, по 10 гривень платимо.
Власник старого моторного човна кладе трап — дерев'яну дошку із набитими на ній східцями. Допомагає сісти.
— Ніколи в нас мосту не було, і ніхто не хоче, щоб його зробили, бо тоді весь острів туристи засруть, — розказує Сергій Павлович і вмикає мотор. — Тут усі свої живуть, нікого чужого не хочемо. Я тут ізмалку й у висотках жити не буду. Всім сюди стройматеріали привожу, телевізори, стіралки, холодильники. Ніхто нового сюди не везе, все стареньке. Ми сміття в Київ возимо. А органіку в компостні ями кидаємо.
У нас нетронута гарна природа. Один мінус — "скора" до нас не може добратися. Кілька днів тому жінці стало погано. Її бистро погрузили на лодку, я до берега доправив. Там уже "скора" чекала. До лікарні живою довезли. Але наступного ранку вона в больниці померла.
Біля берега у воді бавляться діти. Хата огороджена тином.
— Награлася? — бере на руки онуку 3-річну Альону 51-річна Ірина Короваєва і несе до збитого з дощок будиночка на дві кімнати. — Цей дім ми купили 16 років тому дуже дешево. Бо він не оформлений, без документів. Зараз на сусідній вулиці такий продають за 5 тисяч доларів. Бачите хатки на сваях? Вони були збудовані до 1964 року. Тоді дамби не було й острів кожної весни затоплювало. Раніше приїжджали сюди на вихідні відпочити. А зараз онуків маю, то на все літо перебралася. Є сусіди, які цілий рік живуть, бо дітям квартири полишали.
Упоперек Великий можна пройти за 10 хв. Посеред острова є два магазини. Крамниці зачинені, хоча написано, що працюють з 10.00 до 18.00. За кіоском стоять три ящики пива.
— Тут ніхто чужого не візьме, — розказує літній чоловік, який гуляє з чорною дворнягою. — У нас можна не боятися за онуків. Тут нема ні машин, ні мотоциклів. Навіть велосипедів. Бо по піску на них їздити неудобно.
3 
1
Коментарі
1