Вінничанка Світлана Топіліна, 56 років, із чоловіком 57-річним Олександром заснували 1992-го підприємство "Бриз-Т". Випускають 250 видів рибної продукції. Чоловік — директор підприємства, опікується виробництвом та збутом. Світлана — комерційний директор, відповідає за сировину, грошові надходження.
— Бізнес починали зі 100 доларів, — розповідає Світлана Володимирівна. — Із чоловіком їздили по рибу за кордон, у Вінниці продавали. Іншого бізнесу, як сімейний, я не можу собі уявити. Сам не зможеш працювати. Потрібні помічники. Якщо таких брати з вулиці, вони все рівно не працюватимуть так, як сім'я. Найнята людина зробила роботу, добре чи погано, або, може, навіть недоробила чогось, але пішла додому спати. А якщо це сім'я, то ми несемо проблему додому, навіть серед ночі можемо сперечатись, як нам вирішити, взяти кредит чи повернути гроші.
Підтримуємо одне одного морально. Зараз у нас із чоловіком складний період, багато повернень із магазинів, супермаркетів. У мене через то була депресія. Чоловік постійно повторював: ми переживемо це, тягнув на роботу. Так викарабкалася. Буває, в нього проблеми на виробництві, я підтримую, підказую, як зробити. Недоліків у сімейному бізнесі теж багато. Постійно конкуруємо між собою. Хтось із колег більше поважає мого чоловіка, хтось — мене. Постійно треба комусь бути розумнішим, уміти прощати, уступати одне одному. В мене є звичка говорити: "Я зробила, я домовилася". Хоча насправді ми то разом зробили, бо ж бізнес спільний. Не радила би починати спільний бізнес молодій родині. Краще, якщо прожили 10-15 років разом, притерлися, знають добре характери. Ми з чоловіком конфліктуємо через роботу. Він емоційніше спілкується з працівниками, я стараюся спокійно вирішувати проблеми.
Обов'язки між подружжям поділені усно, немає жодних паперових зобов'язань.
— Чоловік більше займається виробництвом. Моя робота переважно в офісі. Для решти працівників є чітко прописані інструкції, байдуже, чи то людина з вулиці, чи то родич. Кілька разів через брак грошей намагалися об'єднатися з друзями в одне підприємство. Рік проробили — виходило, що працюємо-працюємо, а в результаті ділити нема чого. Так втратили одних друзів, інших. Тоді вирішили, що бізнес треба вести самостійно. Видумуємо щось нове, щоб вижити в кризу. От почали тюлькам відрізати голови, виймати кишки, щоб її краще купували. Родичі просяться на роботу часто, проте не всіх беремо.
Світлана Топіліна планувала йти на пенсію, хотіла передати справи сину Євгенові.
— Навіть крісло для нього купила. Але він відмовився.
3 
1
Коментарі
1