19 жовтня загинув 50-річний Василь Слободяник із села Павлівка Погребищенського району Вінниччини. Він копав криницю в сусідньому селі Розкопане.
23 жовтня в Павлівці відбувають дев'ятини.
— Батько ніколи не вірив ні в які забобони, казав, шо то бабська мова. Де хтів, там копав, ніколи людям не відказував, — каже зять покійного Лаврентій Любимський, 28 років. — Сам зробив приладдя — залізну корбу з тросами, пояс із карабіном, баддю. То старий метод. А по-новому треба було машиною бурити.
Василь Слободяник викопав тисячу криниць.
— Він у мене докопував стару криницю в серпні, бо год назад у ній не стало води, — розповідає 63-річна Лідія Цегельнюк із Розкопаного. — Прокопав 9 метрів, а там одна глина. Хлопці, з якими приходив, казали, що не буде тут води. А він: буде, і все! Робили 11 днів, взяв з мене 10 тисяч гривнів за роботу і за кольца бетонні. І ще щодня 700 рублів мусіла давати йому.
За три місяці вода в колодязі Лідії Ільківни так і не з'явилась.
— Я в жовтні почала ходити в сільраду. Просила, аби щось зробили, бо той Василь гроші взяв, а води нема. Слободяник прийшов до мене, каже: "Бабо, я вам викопаю нову криницю. Буде вам вода".
Криницю копав із помічниками чотири дні за 2 м від хати, у садку.
— У понеділок по середу рили зранку до ночі. В четвер нє, бо базарний день в Погребищі. Вже в п'ятницю знов прийшли і наробили мені горя. Весь вік такого не було, а це на старості така біда, — втирає сльози Лідія Ільківна. — У вісім часов приходили. Він уже кричав, шо давайте їсти. Готовила три рази на день. Горілки кожен день три пляшки по 22 рублі купувала. Але Василь не пив ні грама, хлопці робочі тіко пили.
Викопали криницю завглибшки 18 м.
— Василь яму сам копав, а хлопці зверху були. Як дойшов він до води, то кричав звідти: "Будемо коньяк пити, вода є!" — каже брат жінки Іван Цегельнюк, 66 років. Показує на глибоку чорну яму, збоку стоїть із десяток бетонних кілець. — Достав до води, а кольца дальше не лізли, бо твердо було. Рішили витягати старих дев'ять кілець та встановлювати нові. Поліз він чистити криницю без отакої страховки, — показує широкий шкіряний пояс із масивним цепом та гачком. — Син із зятьом кричали йому: "Батьку, вилазьте, бо сипе". Він матюкнувся і сказав, що справиться. А воно як рухнуло, тільки гул пішов.
Копача засипало на глибині 9 м. Селяни викликали МНС, міліцію, "швидку". Тіло Василя розкопували два дні. Удар піску був такий сильний, що покійний висів головою вниз.
Василь Слободяник працював дояром, трактористом. Криниці почав копати 10 років тому. Робив це єдиний на всі довколишні села. Місцеві кажуть, що виконував свою роботу професійно.
— Толково і до пуття, але зовсім не думав про свою безпеку. Дуже вспильчивий був і настирний. Як сказав, так і мало бути. Всі мали його безприкословно слухати, — кажуть сусіди.
На похорон зібралось усе село.
— Син його за тих два дні, шо його доставали, посивів. Жінка чорна ходить, на похороні відтягнути її не могли від труни, ґвавтувала: "Нашо ж це в мене чоловіка забрали?". Ліда Цегельнюк дала ще 500 гривнів на похорон. Музика, машина — все було, обід вдома справили.
2 
1
Коментарі