— Давай, розбігайся сильніше. А коли підскакуватимеш, то міцніше ногами впирайся. Відчуй себе гнучкішим, тоді вийде перекрутитися в повітрі, — повчає одного з хлопців Наталя Думан, 21 рік.
29 жовтня вона приїхала зі столиці до Львова на всеукраїнський фестиваль з брейк-дансу "Нова генерація". Він проходить у приміщенні "Погулянки".
З'їхалися понад сотню брейкерів з усієї України. Перед початком змагань вони розминаються на паркеті залу, демонструють трюки, шукають напарників, бо змагання проходитимуть у форматі три на три.
Кілька брейкерів збираються в коло. Починають танцювати під музику. Наталія Думан серед них єдина дівчина. Одягнута в червону футболку та темно-сині спортивні штани. Крутиться на голові, кілька разів високо підстрибує.
— Я колись журналісткою працювала, але познайомилася з чуваком, який займався брейк-дансом. Він мене конкретно прокачав. Покинула роботу, вже два роки танцюю. Спочатку важко було. Щодня всі м'язи ужасно боліли. Батьки негативно ставилися до мого захоплення. Можу на голові стояти, на одній руці. Багато всяких приколів навчилася. Найскладніше крутитися на голові з піднятими вгору ногами. Брейк доволі травматичний. Завжди по тілу синці та забої є. Бувають і такі травми, після яких танцювати ніколи не зможеш.
— У мене так один друг постраждав, — розповідає Іван Чмола, 25 років, з Рівного. — Ми разом вчилися одного трюку — треба було досить хвацько підстрибнути і зробити кілька обертів. Він невдало приземлився — зламав руку. Лікар сказав, що більше брейком займатися ніколи не зможе. А ще один хлопець з Рівного хребет серйозно травмував. Два тижні боявся складні трюки робити, а потім забив. Ну, що за брейкер, коли він боїться танцювати?
У коло заходить 9-річний Михайло Коваль у спортивних штанях. Крутиться на руках, швидко перебирає ногами, витягує догори прямі ноги стоячи на спині.
— Ну, малий зажигає, — каже Наталія. — Давно вже брейком займаєшся?
— Нє, тільки чотири тижні. Нас сюди тренер привів, щоб ми подивилися, як старші танцюють.
— Вчися-вчися. Бачу, з тебе буде толк.
Біля входу у зал торгують широкими футболками по 100–160 грн. Двоє брейкерів роздивляються, приміряють.
— Нє, дорогувато трохи. На секонді все ж таки краще одягом затарюватися. Хоч і не новий, зато якість суперова і копійки коштує, — говорить один.
— Тре просто більше заробляти, — відповідає другий. — От ми з хлопцями недавно на одній вечірці виступали. По 50 баксів заробили. Виходимо деколи на вулицю потанцювати. Заробітки скромні, але по сотні гривень маємо.
2 
1
Коментарі