Президент України шукає мирну паузу. Щоб зрештою досягти справжнього миру й покласти край жахливому кровопролиттю. Щоб зняти напругу в світі. І зовсім не виключено, що й для вирішення наших внутрішніх політично – адміністративних проблем. Зокрема, щоби по-дорослому, а не переставлянням стільців перезавантажити всю систему влади.
Адже наразі в нас є небезпека у відновленні менталітету командно-адміністративного управління, антагоністичного ліберальній демократії та інноваційності українців.
Це лише один із факторів, який прямо і безпосередньо впливає на консолідацію західних демократій навколо лідерства України у війні проти ядерної Росії.
Ігри не в демократію
Власне, це пастка й для самого президента України. Він відкинув убік усі інші стратегії управління державою, передавши їх в руки свого оточення. Подекуди слабкого, подекуди випадкового.
Відтак Володимир Зеленський оголив свою Ахіллесову пʼяту для ворожих стріл. Внутрішніх і зовнішніх, доки всі його сили та воля зосереджені лише на війні.
Визнаймо, що помилки й успіхи, поразки та перемоги перетворили його в особливого воєнного лідера нинішньої епохи. Він розуміє, що союзники мінливі, і не всі гарантують свою підтримку в майбутньому.
Одночасно це привело до абсолютної централізації влади в руках глави держави. В умовах відсутності зміни всієї влади через демократичні вибори це створює ризики виникнення в будь-який час важкої кризи. За принципом пружини, яка постійно стискається і не має гальмівних запобіжників. Настає момент, коли вона вистрибує різко, з великою швидкістю і боляче бʼє. Війна все ще залишається сильним і ефективним барʼєром для розпалювання внутрішнього конфлікту. Але чи надовго? Ніхто не знає.
Видання Politico написало просто: "Захоплення влади Зеленським – погано для України".
Заміна уряду не схожа на реконструкцію. А соціологи стверджують, що все більше українців залишатимуть країну.
Авторитарний спосіб правління загострюється залежністю від вузького кола довірених друзів і радників в Офісі. Вони мають владу, але не підзвітні: не отримують заробітної платні, а деякі були обʼєктами розслідувань.
Система "п'ять – шість"
Частина українців впевнена, що війна вимагає твердої руки і немає часу на демократичні тонкощі. Інші апелюють до демократичних засад правління Великою Британією під час Другої світової війни прем'єр-міністром Вінстоном Черчиллем.
І хоч за кордоном Зеленського все ще вважають популярним воєнним лідером, у власній країні електоральні вподобання до чинного президента падають.
Отже, коли Володимир Зеленський на всю країну заявив про п'ять-шість менеджерів, котрі є його опорою в управлінні країною, він був абсолютно щирим.
Визначення "5-6" швидко стало мемом у визначенні команди, котра приймає державні рішення. Хто вони? Це – голова офісу президента Андрій Єрмак, старший радник голови ОПУ Дар'я Зарівна, брати Віталій і Владислав Власюки, а також ейчар Банкової Роза Тапанова — люди, які нині визначають політику та стратегію воюючої держави.
Декотрі аналітики вважають, що варто було б до цього списку "шостим" додати заступника голови Офісу президента Олега Татарова, котрий виконує всі бажання вищого керівництва. Але річ у тім, що саме Татарова в будь-який момент можна замінити. І його наступник робитиме те ж саме: виконуватиме завдання, але не формуватиме їх.
На цьому список людей, котрі впливають на прийняття рішень у країні, закінчується. А далі - перелік статистів, інтендантів і постачальників двору. Навіть якщо офіційно вони називаються міністрами. Тобто всіх тих, хто може довідатися про своє звільнення з указу президента. Або з телевізора.
Кермує емоція та особисте ставлення. Хто набрид – за двері.
Виклики найважчої каденції
Цивілізований світ приглядається до України і все це бачить. Він оцінює здатність України стати його частиною, але наші стандарти, навпаки, стають все більш дивними для Заходу.
До речі саме про це казав Держсекретар США Ентоні Блінкен під час візиту в Україну, попереджаючи про небезпеку України стати схожою на Росію. Він наголошував про важливість свободи слова, чесних судів, врешті-решт прозорих виборів. Але було зроблено все, щоби в узурпованому інформаційному просторі українців змусили переважно говорити про його гітару і не погані вокальні дані, котрі він продемонстрував у нічному клубі Києва.
Суспільство продовжують тримати в анабіозі паралельної реальності - і робиться це якраз системою імені Єрмака, описаною американськими журналістами, бо у нас все далі безнадійно зачищається під позитив.
Зрозуміло всім, що з п'ятьма-шістьма менеджерами не можна управляти державою, а можна лише займатися "рішаловом". Система піару не може замінити систему постановки завдань і контролю над їх виконанням. Державній машині ворога потрібно протиставити власну державну машину, а не спорадичні запізнілі заходи безініціативних чиновників.
Водночас, безперечно, ми не можемо не визнати, що Володимиру Зеленському випала найважча президентська каденція, яка почалася пандемією й завершилася повномасштабною війною.
Інше питання — як він відповів на кинуті історією виклики. Адже Україна нині потребує не просто концентрації влади, що в умовах воєнного стану позбавляє суб'єктності парламент, уряд, місцеве самоврядування та силовиків. Вона потребує повного використання цієї зброї заради перемоги, якщо вже президент узяв на себе таку відповідальність, почасти на противагу Конституції. Однак Володимир Зеленський ще не до кінця розуміє як правильно поводитися з цією зброєю.
Саме тому влада тільки в 2023 році почала серйозно на державному рівні займатися дронами; тільки в 2024-му замислилася над переведенням виробництв ВПК під землю; лише у квітні 2024 року провела міжвідомчу нараду, щоб визначити критичні місця в енергетиці та способи їх захисту тощо. Тобто зробила все, що мала зробити 2022 року. І дуже багато чого ще не зробила. Але щоб виконувати це якісно і швидко, необхідно залучити до уряду кваліфікованих людей. А не лише своїх. Державна машина має працювати на повну потужність.
Підозрюємо, що Володимир Зеленський сам бачить вади нинішньої системи управління, і саме зараз дуже добре розуміє необхідність глобальних внутрішніх змін. Проблема в тому, що нинішню ситуацію вже неможливо змінити старими методами.
Але щоб до кінця розібратись у тих нюансах, котрі Володимир Зеленський не брав до уваги на початку каденції, необхідно закінчити війну. Отаке замкнене коло.
1 
1
Коментарі