— Сергій, як і всі дні, був на барикадах. Чув, що за кілька секунд до смерті він піднявся в повен зріст і отримав чотири кулі. Дві потрапили в голову, одна — в шию, а четверта — в тулуб. Помер відразу, — каже про загибель 20-річного Сергія Нігояна активіст Майдану Іван. Коли це сталося, був біля медпункту на вул. Грушевського.
Сергія застрелили між 6.00 і 6.30. "Беркутівці" вкотре зачищали вулицю від майданівців. Активісти підозрюють, що стріляв снайпер із даху Українського дому на Європейській площі.
— Вранці 22 січня дивився новини по телебаченню. Коли сказали, що на Грушевського вбили двох хлопців, насторожився. А далі кажуть: один з активістів 20-річний Сергій. Показали його фотографію, — розповідає телефоном друг Нігояна 32-річний Беяддер Якубов із Сімферополя. — Востаннє бачилися влітку, коли він приїжджав у Крим на заробітки. Не цурався жодної роботи. Був і продавцем, і кухарем. Заробляв на навчання. Допомоги у батьків не просив.
У Сергія була активна громадянська позиція, що Україна має бути демократична. Це було його — поїхати в Київ за ідею.
Нігоян родом із села Березнуватівка Солонянського району Дніпропетровської області. Його батьки втекли з Вірменії 1992-го через війну в Нагірному Карабасі. Навчався в Дніпродзержинському коледжі фізичного виховання. Був єдиною дитиною в сім'ї. Батько Гарегін Нігоян у смерті сина нікого не звинувачує:
— Син сам поїхав на Майдан. Я в нього питав, коли повернеться. Сказав, що стоятиме до кінця.
Сергій був на Майдані від початку. Щоночі чергував у загоні біля Лядських воріт.
За 3,5 год. до смерті Нігоян дивився у наметі сюжет російського каналу про ситуацію на вул. Грушевського.
— Російські журналісти, як завжди, перекручують інформацію. Ніби постраждалі бійці "Беркуту" горять, а мітингувальники кидають у них коктейлі Молотова, — сказав українською.
О 9.00 стало відомо про другого загиблого — 25-річного Михайла Жизневського з білоруського міста Гомель. Під час штурму "беркутівців" куля влучила йому в серце.
В Україну перебрався 2006-го через політичні переслідування на батьківщині. Там брав участь в акціях опозиції.
— Убито четверо, — каже 22 січня координатор медичної служби штабу національного спротиву Олег Мусій, 48 років. — Після того як судмедексперти забрали тіла двох убитих, наш пункт розгромив "Беркут". Якраз тоді наші медики несли ще двох людей із вогнепальним пораненням без ознак життя. На вигляд, чоловікам до 30 років. Рятуючи своє життя, ми змушені були залишити цих двох тяжкопоранених. Вони були непритомні й залишились на території, яку захопив "Беркут". Потім ми бачили, як бійці тягли бездиханні тіла собі за периметр. Їхні імена невідомі.
П'ятий загиблий — 50-річний Юрій Вербицький. Його викрали з лікарні, вивезли в ліс, катували.
2 
1
Коментарі