четвер, 24 січня 2008 17:25

Ганну Герман мати називає Галею

"Я давно на пенсію пішла б, але односельці не пускають. Кажуть: "Як вас у клубі не буде, село замре", — говорить 71-річна Катерина Стеців, мати народного депутата від Партії регіонів Ганни Герман.

Катерина Григорівна живе в селі Колодруби Миколаївського району на Львівщині. 52 роки завідує сільським клубом. Її кабінет на першому поверсі колишньої колгоспної контори, поряд із актовим залом.

Катерина Стеців веде гуртки рукоділля, вокальний, театральний.

— Найбільше люблю збирати народні пісні. Коли молодшою була, усі навколишні села обходила. Записую їх в альбом для фотографій, — гортає розмальовані квітами сторінки.

Запрошує додому. Жінка живе сама в невеликій дерев"яній хаті, обкладеній шифером.

— Я сюди за невістку прийшла, — каже вона. — Через дорогу маю земельну ділянку. Доньки хочуть збудувати на ній дачу — одну на всіх. А мені й цієї хатки вистачить.

На стінах, обкладених вагонкою, висять картини із трояндами, образи в рушниках. Підвіконня застелені лісовим мохом і безсмертниками — щоб через вікна не потрапляли волога і холод. Над сервантом — три портрети старшої доньки Ганни.

— Ганю я найрідше бачу. Приїжджає на великі свята, на мій день народження і на Катерини. Улітку, коли відпустку має, вбирається у широку спідницю і боса жене корову пасти, — усміхається жінка. — Каже, у Києві мусить завжди пристойно виглядати, а тут можна собою бути. Чоловік Сергій, діти — Микола і Ромчик — завжди з нею. Миколі 26. Торік він одружився з киянкою Валентиною. Скоро зроблять мене прабабцею. А Ромчик у 9-му класі вчиться.

У Катерини Стеців є ще двоє доньок — 45-річна Люба та Люся, 38 років. Вони з родинами живуть у Львові. Любов Бокало виховує двох синів — 24-річного Олега і Тараса, 18 років. Вона — вчителька російської мови та літератури. Люся Юзич має 18-річного сина Григорія та доньку Дарину, 5 років. Вона, як і Ганна, закінчила факультет журналістики Львівського університету. Чоловіки обох жінок займаються бізнесом, мають власні фірми.

Господиня приносить із кухні голубці, бульйон, холодець і "Олів"є". Із серванту дістає шампанське.

— Їжте, дітоньки, ви ж з дороги, голодні, — припрошує до столу.

Коли Катерині Григорівні було 33 роки, вона залишилася вдовою із трьома дітьми. Її чоловік Микола помер від інфаркту. Ганні тоді було 14 років, Любі — 11, Люсі — 4.

— Він у Пустомитах на сільгосптехніці трактористом працював. Щось там посварився по роботі. Видно, узяв собі то сильно до серця, — зітхає господиня. — Мріяв в університеті вчитися. Але не міг, бо в молоді роки служив в УПА. Дуже акуратний був. У його тракторі білі фіранки висіли. А руки й одяг чистими були, наче не тракторист, а інженер. Діти його любили. Я навіть ревнувала — здавалося, що люблять його більше, ніж мене.

Зізнається, що тяжко перенесла смерть чоловіка.

— Рік ні пісень, ні веселих балачок слухати не могла, — згадує. — Закривалася в кабінеті й писала вірші про свою сумну долю. Ганя теж переживала. Після похорону біля батькової фотографії в альбомі написала: "Коли помирає одна половина, діти втрачають половину життя". Вона бачила, що я сама не своя ходжу — боялася, що й мене втратити може. Якось прокинулася серед ночі й побачила, що я плачу. У селі тоді через поламку світла не було. Вона запалила свічку й до ранку читала мені книжки.

Для єдиного сина вони хотіли багатої невістки. Але мене гарно прийняли

Катерина і Микола виросли в одному селі. Батько Катерини Григорій очолював бригаду будівельників у колгоспі, а мати була свинаркою. Крім Катерини, у родині було шестеро дітей.

— А Стеціви були багачами, — каже господиня. — Свекор Петро мав багато поля, у церкві обслуговував, був начитаний. Свекруха Теодозія — кравчиня, усе село обшивала. Для єдиного сина вони хотіли багатої невістки. Але мене гарно прийняли. Свекруха моїх доньок вибавила. Одною ногою шила на машинці, а другою дітей колисала. Коли дівчатка засинали, бігла в ліс дрова збирати і пічку топила.

Катерина вийшла заміж у 18 років. Народила двох первістків-близнюків — Володю та Олега. Володя з"явився на світ кволим і помер за два місяці. Через сім місяців не стало його брата.

— Олежик ріс здоровим хлопчиком, — смутніє жінка. — Коли мав 9 місяців, захворів на запалення легенів. В амбулаторії ліків не було. У дитини 41 температури, а фельдшерка йому гірчичники ставила.

За два роки народилася Ганна.

— Я хотіла її Галею назвати. А куми прийшли з церкви і сказали, що священик охрестив дитину Ганною, — розповідає. — Але я і в селі її дотепер Галею звемо.

Коли чоловік Катерини помер, глядіти дітей допомагала свекруха.

— Я всього 70 рублів заробляла. Мусила і поле обробляти, і господарку тримати — корову, свиню. Коли діти в інститути пішли вчитися, ще тяжче стало. Їм на дорогу і на книжки треба було дати. Ганя сама-самісінька собі дорогу в житті пробила. Вбила собі в голову, що на журналістику в інститут поступить, і таки свого домоглася. Щовечора вилізе на піч із лампою і читає. Я вже сварилася з нею, щоб очей не псувала, — згадує жінка.

Показує фотографії з дітьми та онуками.

— Бог обдарував на старість добрими діточками, — говорить. — Доньки як поприїжджають, понавозять усього — ніде дівати. Я шкодую, що не вмовила котрусь залишитися біля мене. Не мала часу на дітей, то хоч би онуків бавила.

1936, 3 листопада — Катерина Ганущак народилася в с. Колодруби Миколаївського р-ну Львівщини в родині бригадира
1954 — вийшла заміж за тракториста Петра Стеціва
1956 — завідує Колодрубівським клубом
1957 — поховала синів-близнят Володимира й Олега
1959 — народила Ганну, за 3 роки — Любу, за 7 — Люсю
1965 — закінчила культосвітнє училище в Самборі
1970 — поховала чоловіка
2005 — нагороджена орденом Кабміну за заслуги в культосвітній роботі
2006, 2007 — донька Ганна стає нардепом від Партії регіонів

Зараз ви читаєте новину «Ганну Герман мати називає Галею». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути