— Поляки бояться Росії. Називають її чумою ХХІ століття і не хочуть, щоб війна просувалася далі за Донбас. Тому замість безвізового режиму, на який сподівалися українці, посилили правила отримання віз, — каже мер прикордонного міста Рава-Руська 34-річна Ірина Верещук. Уперше йде на вибори в парламент, самовисуванцем від 122-го округу, в якому живе. Це Жовківський і Яворівський прикордонні райони Львівщини.
— Коли взяли наш Крим, вони були дуже знервовані. Питали, чому ви не боретеся, чому віддаєте свою територію? Тому закривають кордон, бо якщо не захищаємося ми, то вони себе будуть захищати.
Польщу вважають адвокатом України в Євросоюзі. У час Майдану поляки нам усіляко допомагали. Однак Польща побачила відсутність реформ. Що насправді тут нічого так і не змінилося. Ми — слабка, роздерта внутрішніми протиріччями країна, не кажучи вже про зовнішні.
Бургомістр Томашів-Любельського Войцех Жуковські сказав: "А в чому справа, у вас був такий захват від Майдану, і ось ви обрали свого президента. А міський голова Кам'янця-Подільського говорить: це не мій президент, я за нього не голосував". Поляк дивується: "Я теж не підтримував чинного президента Польщі з партійних причин, але він склав присягу, і з цього дня він мій президент, бо — він президент Польщі. А ці ваші внутрішні протиріччя — перекрили трасу, взяли вила, кинули у смітник — ні до чого не приведуть. Це анархія". Критикуймо, борімося, але не з президентом, а з його діями. І тому поляки серйозно сумніваються, що ми здатні творити державу.
Та й нашу позицію меншовартості відчувають. На своїй землі смітимо де попало, паркуємось, як хочемо. Але тільки перетинаємо кордон, застібаємо ремені безпеки, дотримуємося правил, не говоримо по мобільному за кермом.
Те саме роблять і вони. Сама нещодавно виганяла поляка з пішохідної площі й викликала на нього ДАІ. Заїхав вантажівкою на центральну площу Рави, припаркувався під самим прапором і пішов у магазини. Звісно, вдома він би собі такого не дозволив.
Свідомість українців змінюється?
— Раніше у тренді були вишиванки. Стояли біля Бандери й клялися вмирати за Україну. А прийшлося до роботи у земельній комісії і виявилося, що ця людина неспроможна документ оформити. Бо молода, ніколи ніде не працювала на виборчій посаді. Такий депутат не знає своїх обов'язків, лише права — кричати й бути Бабою Ягою, яка завжди проти.
Зараз модний камуфляж. Приходять герої на ефір у звичайному одязі, у підсобному приміщенні переодягаються. Після передачі форму знову — в пакет. І навіть не розуміє людина, що є статут носіння форми — хто має право її носити, де, за яких обставин. Що шеврони мають бути лише тих військ, у яких ти служив. А він поначіпляв різні на різні рукава, бо ж ніде не служив.
Із Рави-Руської є один чоловік, який весь Майдан пропрацював волонтером у Києві. У День Соборності я викликала його на сцену у міському будинку культури, щоб подякувати. А він не хоче, ніяковіє, стидається. Йому не до слави. Потім, виявилося, зібрався й поїхав воювати у зону АТО. Під Донецьким аеропортом отримав поранення, зараз — у Тернопільському госпіталі. За 10 місяців посивів. Це мій герой. І такий не йде у Верховну Раду. Героями є також жінки, які залишилися вдовами і самі виховують дітей.
Що повинен зрозуміти виборець?
— Що не може кухарка керувати країною. Обов'язково оцінити програму кандидата, поцікавитися його біографією, вартує він твого голосу чи ні, здатен він писати закони чи ні.
Мені нинішня засліпленість нагадує ситуацію з доктором Пі (Андрій Слюсарчук завдяки численним телевізійним програмам здобув славу людини з начебто феноменальними здібностями. Наприкінці 2011 року його заарештували за шахрайство, посадили на вісім років. — "ГПУ"). Його так розбрендували, що цілий інститут мозку, два президенти давали йому відзнаки. Лікарі казали, що він скальпеля не вміє тримати. Але йому люди довіряли дітей. І ніхто не здогадався спитати диплом.
У вашому окрузі балотуються 11 кандидатів. Чого всі так хочуть у нардепи?
— Не знають броду та лізуть у воду. Хто з них має досвід роботи у місцевому самоврядуванні? Не розуміють, що це і погрози, і бруд. Мені не раз погрожували спалити автомобіль. Прошу своїх городян, питайте кожного кандидата на зустрічах, що він буде робити для Рави-Руської. І почула відповідь про одного: "Так він же герой Майдану! Він і не повинен щось робити". Тож люди хочуть Верховну Раду чи Раду Героїв? Якщо так, то доведеться розтринькати ще чотири роки нашого життя.
Героїзм тут ні до чого, тут має бути рутинна, важка щоденна робота юристів, менеджерів, економістів з багажем знань. Героїв у нас багато, а державних діячів нема.
У якому парламентському комітеті хочете працювати?
— Схиляюся до комітету з питань місцевого самоврядування. Бо я цим займаюся роками, тут найбільше розуміюся. Думаю, в цей комітет не багато охочих, бо це складна робота. Більшість хочуть потрапити в бюджетний і розподіляти кошти, — сміється.
— Буду групуватися з людьми проукраїнськими. Я тому й не ішла в жодну партію, хоч це легше для кандидата, а пішла важчим шляхом самовисуванця. Щоби мати можливість вільно голосувати, а не за вказівкою партії, сказати "ні", коли це невигідно громадам, і мати право на критику. Бачимо, що колишніх критиканів, комбатів запросили у партію, дали номер у списку, і вони одразу замовкли.
Як гадаєте, ваше протистояння зі "свободівцями" у Раві-Руській міській раді вам зараз зіграє на руку?
— Відверто на ефірах називаю їхні прізвища і злодіяння. Вони розбрелися по всіх селах мого округу групками по п'ять людей і ллють на мене бруд. Розповідають, що мене фінансує олігарх.
Якось збирала сесію про виділення коштів на вікна в бібліотеці й зарплати вихователям садочків. То вони чотири рази не приходили на засідання, сесія зривалася. Три місяці люди чекали зарплати. Коли ж потрібно було проголосувати за виділення ділянки під автостанцію депутату обласної ради Івану Бокалу, вони одразу всі прийшли. Тобто працюють за телефонним дзвінком. Прості люди зневажають такі речі.
2010 року 44 відсотки набрала в нашому окрузі "Свобода". А на виборах президента — 40 людей проголосували за Тягнибока, тобто навіть не всі "свободівці". Свою підтримку вони давно розгубили. Люди й без мене бачать, як вони по квотах призначають молодого голову райадміністрації, як губернатор Ірина Сех порушувала закон і поєднувала дві посади. Я сформувала себе давно. Мене не можна спокусити доларами — бо це лише правильно нарізаний папір. Необхідний рівень для життя у мене є. Багатьох це дратує.
Клала скрипку під ліжко і бігла на карате
— Я тут народилася, бігала, сварилася з сусідами, закінчувала школу. Тут живуть мої батьки. І нікуди не збираюся виїжджати. Тому добре знаю проблеми свого округу, відчуваю цих людей, — каже Ірина Верещук про Жовківщину і Яворівщину.
1997 року закінчила школу із золою медаллю. Вчилася у Військовому інституті при Львівській Політехніці. П'ять років відслужила у Збройних силах. Здобула другу освіту — юриста — у Львівському університеті ім. Івана Франка. Стала наймолодшим мером-жінкою в Україні. Пише кандидатську про адміністративно-територіальну реформу.
Хобі — читати. Має чорний пояс із карате.
— У дитинстві батьки записали мене в музичну школу на скрипку. А я записалася на карате у спортивну. Не встигала і тут, і там. Тому клала скрипку під ліжко, у футляр — кімоно і ніби ішла на музику. Так тривало, доки учителька не завітала до нас додому. Але закінчила обидві школи, — розповідає Ірина Андріївна. — Коли стала міським головою, ми збудували перший дитячий майданчик у Раві-Руській. Вся молодь туди бігла, ламала-крутила. Я це сприймала як особисту образу. Ходила за ними, виганяла. Одного разу побачила там хлопців років 20, на скутерах. Пили пиво. Викликала ДАІ, сама забрала той скутер у міську раду. На моє нещастя, це були діти митників. Вони найняли адвоката, заплатили хабар лікарю, який дав довідку, що я завдала одному з тих хлопців важких тілесних ушкоджень. Хлопчина в суді розповідав, як я ногами била його в голову. Суддя сміявся. Тому я не хвалюся своїми вміннями в боротьбі, бо мене одразу звинувачують, що я б'ю депутатів і людей, — сміється.
Чоловік Ірини — Михайло, 38 років, військовослужбовець, зараз воює в АТО. 10-річний син Олег навчається у п'ятому класі в Раві-Руській.
3 
1
Коментарі