— 24 года независимости Украины, а у нас до сих пор Советский Союз. Красота. О каких переменах в городе можно говорить? Сейчас сами все увидите, — 24-річний Олександр Овнер веде на перший поверх Криворізької міської ради 3 грудня. На двох стінах у холі папером завішені радянські барельєфи: зображення Леніна та серпа й молота.
Олександр віддирає скотч із паперу. До нього підбігає низькорослий чоловік років 50 з рацією, хапає за руку.
— Что себе позволяете? Не имеете права портить государственное имущество, — кричить. Називається працівником міськради. — Ваши деды за эти знаки воевали, а у вас никакого уважения. Это наша история. Если скажут исполнять закон про декоммунизацию, тогда и снимем. Пока пусть висит.
Овнер із кількома чоловіками відкривають зображення. Крім барельєфів, висить мармурова плита: "Присвоить городу Кривому Рогу орден Трудового Красного знамени за успехи трудящихся города". Активісти сміються. Їх на камеру знімає охорона.
— Та знімай скільки влізе, я нічого не боюся, — викрикує чоловік у шкірянці. — Ви взагалі тут ніхто, сторожа. Теж мені, муніципальна гвардія. По суті — охороняєте Вілкула.
Після вмовлянь охорони зображення закривають папером. Активісти збираються біля міськради у військовому наметі. Усього їх тут два. В одному — склад дров. Навколо наметів — шини та мішки з піском. Наклеєні плакати — "Криворожцы не станут на колени", "Кривой Рог не допустит фальсификацию".
Протести у Кривому Розі почалися після другого туру виборів мера. Міська виборча комісія назвала переможцем Юрія Вілкула, 66 років. Він набрав 49% голосів. Його конкурент від "Самопомочі" 41-річний Юрій Милобог отримав 48%. І звинуватив Вілкула у фальсифікації виборів.
У Верховній Раді створили тимчасову слідчу комісію, що має перевірити випадки фальсифікацій у Кривому Розі. Її засідання двічі зривалося через неявку членів: депутатів від "Блоку Петра Порошенка", Радикальної партії, "Відродження" та "Волі народу".
У наметах цілодобово чергують зо два десятки людей. Облаштували спальні місця — тут є матраци, подушки й ковдри. Відпочивають двоє чоловіків. Під стіною імпровізована кухня — у ящиках лежать печиво, цукор, кава, солодощі і пластиковий посуд. На столі біля буржуйки горить свічка.
— Нічого українського у Вілкула немає. Він і його оточення повністю проросійське. Вони це приховують. Але якщо, не дай Бог, сюди зайшли б російські танки — першими б їх зустрічали з короваями, — хекає на руки 55-річний Леонід Покрищук. Він високий, із-під шкіряного картуза виглядають закручені бакенбарди. — Для городян Вілкул — як кістка в горлі. Може, його під час Майдану знесли б, але ж не вловиш — півроку на лікарняних був. Покладали надію на місцеві вибори. Більшість людей вважали, що він не пройде. А тут тобі бац! Оголосили переможцем. Ця несправедливість і стала відправною точкою. Зрозуміли, якщо зараз не знесем — він знищить місто.
— Та він уже це практично зробив, малим і середнім підприємцям дихнуть не дає, — долучається до розмови чоловік у голові столу. Відвертається, коли хочемо сфотографувати. — Був бізнесменом. За оренду землі платив 13 тисяч на місяць. А мер підняв — майже 100 тисяч гривень треба. Довелося закритися. Зате його друзья, такі як Ахметов — мають металургійні комбінати, шахти і рудники, а платять за оренду копійки.
Лікарні, школи, транспорт, садки — все під ним. Як скинемо його, місто розправить крила. Ми ж багатий город. Аби не кралися гроші з бюджету — були б одними з кращих у країні.
Біля буржуйки наливає чай у пластиковий стаканчик волонтерка 68-річна Тетяна Петрівна, закутана у фуфайку. На голові темно-червоний платок і шапка. Передніх зубів немає — вибили сепаратисти на блокпосту, коли везла допомогу українським бійцям у зону АТО.
— Думаю, через допомогу нашим мені і квартиру спалили, — зітхає. — Живу, як бомж — нема світла, газу й води. Холодно. Син пішов на зйомну квартиру. Звернулася в міськраду, але ніхто і слухати не схотів. Раз удалося Вілкула перепинити, а він тільки середній палець показав і вскочив у машину. І його залишати мером? Маємо достояти до кінця. Хоча б заради молоді. Син має дві вищі освіти, знає англійську. Давно виїхав би за кордон. Сидить тут тільки ради мене. Роботи немає. Або лізь у шахту, якщо місце найдеш, або клей оголошення за 50 гривень у день.
— Так, пацани, ану вставайте. Ідіть дрова носити. Ніч довга, — перериває розмову чоловік у робі.
Чоловіки йдуть допомагати, жінки витирають стіл.
30 звернень від людей щодня приймають активісти Громадської ради при наметовому містечку у Кривому Розі. Половина скарг — щодо фальсифікації виборів. Також скаржаться на комуналку, корупцію та транспорт. Усі звернення активісти передають у міськраду, контролюють їх розгляд.
126 кілометрів — довжина Кривого Рогу. Це — найдовше місто Європи. Інгулецький район протяжністю 57 км є одним із найвіддаленіших від центру — за 45 км. Там проживають близько 60 тис. мешканців. Більшість працюють на гірничо-збагачувальному комбінаті.
645 234 людей живуть у Кривому Розі на Дніпропетровщині. Половина працюючого населення мають роботу на чотирьох гірничо-збагачувальних комбінатах, кар'єрах із видобутку руди та металургійних підприємствах. Найбільша компанія — "АрселорМітал" (колишня "Криворіжсталь". — "ГПУ"). Середня зарплатня робітників на таких підприємствах становить 5–8 тис. грн.
2 
1
Коментарі