четвер, 30 грудня 2010 11:23

"Коштів на пенсії вже давно немає"

Автор: фото: Наталія ЧУБЕНКО
  Віктор Пинзеник
Віктор Пинзеник

"Україна в останні роки йде дуже нехорошою дорогою — живе у великий борг. Зараз він становить 405 мільярдів гривень проти 88,7 на початок 2008 року", — каже екс-міністр фінансів 56-річний Віктор Пинзеник.

Він закурює цигарку "Мальборо". Затягується. Розмовляємо в офісі партії "Реформи і порядок" на столичній вул. Інститутській. Хоч Пинзеник уже не лідер партії, але продовжує займати свій старий кабінет на другому поверсі. Бере калькулятор — ділить 405 млрд на 46 млн — кількість населення України.

— 8800 гривень — стільки кожен українець винен по кредиту. Це лише основна позика — без відсотків. Насправді до 405 треба ще додати мільярдів 30 юридично ще незафіксованого боргу за газ. Так звана газова угода по Чорноморському флоту містить норму, що майже ніхто не помітив — знижка на газ, яка наприкінці року буде оформлятися боргом України перед Росією.

Цей борг — 30 мільярдів?

— Це приблизна сума, що випливає з розрахунків: знижку дають на 40 мільярдів. По 100 доларів — це 4 мільярди доларів. Чотири на вісім (нинішній курс долара до гривні) — маємо 32 мільярди гривень. Цей борг уже є, бо газ уже спожитий, але юридично буде оформлений наступного року. Однак це ще не кінцева цифра. В останній місяць року до цифри дефіциту бюджету та боргу буде додана ще пристойна сума.

До кабінету заходить секретарка. Приносить каву. Каже, до Віктора Михайловича прийшов відвідувач.

— А другий прийшов? Як прийде, тоді нехай заходять.

Чи могли б ми прожити без запозичень?

— Біду роблять не позики, а їх причини. Якщо бюджет має на 100 мільярдів більше видатків, ніж доходів, то неминуче виникає борг. Іншого способу здійснити видатки у затверджених законом обсягах немає. Тобто проблема боргу — наслідок дефіциту.

Із наших кишень забрали 100 мільярдів?

— Ще не забрали, а заберуть. Бо віддавати доведеться громадянам України, які формують бюджет. Щоб не позичати, потрібно усунути причину, за якої треба позичати —дефіцит бюджету.

У 2008 році сума виплат за відсотками становила майже 4 млрд грн, цього року — 17–18 млрд. Тобто, на 14 мільярдів гривень треба скорочувати видатки тільки через борг. Наступного року сума становитиме 25 мільярдів. Уникнути скорочення дефіциту не вдасться. Чим швидше це робиться — тим краще. Те, що відбувається зараз, нічим не відрізняється від 1990-х — подібні питання й подібні розмови.

Країна бере величезні кредити, а життя людей не легшає. Чому?

— Життя в борг ніколи не дає можливості жити краще. Великі борги тільки створюють ілюзію кращого життя. Але борги треба повертати, з нашої ж кишені. Спожити можна те, що виробили. Тому питання поліпшення життя треба шукати у площині створення умов для розвитку економіки, для залучення інвестицій. Але якщо у бюджеті зазначено дефіцит 38 мільярдів і водночас дозволяється уряду збільшувати цю цифру до невизначених розмірів, інвестор в країну не прийде.

За три докризових роки в Україні було вкладено 550 мільярдів гривень інвестицій в основний капітал. Із них менше 10 відсотків — бюджетні кошти, решта — приватні. Вони давали економіці зростання. А зараз інвестиції мізерні.

Це означає, що влада не має плану розвитку країни?

— Є непоганий документ президента, але це не документ уряду. Тому виникатимуть проблеми з його втіленням.

Як людям виживати в таких умовах?

— Питання виживання сьогодні стоїть перед багатьма. Але є ще й питання завтрашнього дня. Для влади питання завтрашнього дня має бути пріоритетом. І рішення влади не мають шкодити майбутньому. Навпаки, давати опору майбутньому. Це не означає, що сьогодні не треба платити пенсію. Але пенсіонер повинен мати гарантію своєчасної виплати зростаючої пенсії і через рік, і через два, і через десять. А Пенсійний фонд має серйозні проблеми. І не реагувати на них не можна.

Одна із вразливих речей у суспільстві – дискримінація людей, коли за рівних умов, однакового стажу пенсія відрізняється у десятки разів. Наприклад, одному пенсію рахують до зарплати, яку він отримував 10 років назад – 50 гривень, а іншому — по нинішній зарплаті. Процент нарахування у них також різний.

Я пропонував уряду почати із себе — зменшити зарплату вищим посадовим особам. Там невелика економія, бо їх не так багато. Але важливо, щоб влада показала: вона готова зачепити й себе.

Якою могла б бути максимальна різниця між пенсіями?

— Не має бути такого обмеження. Говорити треба про усунення дискримінації при нарахуванні пенсій (за однієї умови – людина працювала, платила податки. Тобто вона сформувала ресурс). На жаль, проблема з пенсіями настільки гостра, що, не чіпаючи пенсійний вік, її не вирішиш. Але коли зачіпаєш таку вразливу тему, не можна залишати існуючі норми, в тому числі й спеціальні пенсії, право дострокового виходу на пенсію тощо.

Пропоновані владою зміни відповідають сьогоднішнім потребам?

— Скорочення державного апарату – це, безумовно, корисний крок. Але саме його скорочення  не дає відповіді на питання: а які органи нам потрібні? Давши відповідь на це запитання, ми розуміли б, що робити, що скорочувати, в яких обсягах, а що не чіпати.

Органи влади, які не є міністерствами, мають бути заведені в міністерства. Ця проблема не зачеплена.

Щоб вести країну в правильному напрямку, потрібні нові люди. Звідки їм узятися?

— У країні немає проблем з фахівцями. Україна може знайти 10 тисяч порядних людей? Насправді їх більше. Є запит на нову якість політики.

Як таким людям узяти владу в свої руки, коли система не пропускає їх нагору?

— Зупинити прогрес, бажання людей жити краще неможливо.

Янукович чи Азаров пропонували вам роботу?

— Ні.

А ви погодились би працювати в нинішньому уряді?

Влада для мене не мета, а інструмент досягнення мети. Я завжди хочу розуміти, що маю робити. Обіймати посаду не є моєю метою.

 

Новий рік святкує з родиною в Карпатах

Після відставки Пинзеник викладає студентам, дає консультації, займається дослідженнями.

— Маю можливість бачити як ростуть діти, — каже. — Старший син, він уже студент, колись їхав повз Кабмін і показував — тут живе мій тато. Молодший цього не говорить, хоча пам'ятає, як ходив до мене на роботу.

У Віктора Михайловича четверо дітей. Двоє старших доньок від першої дружини Уляни. Одружений вдруге із молодшою на 16 років своєю колишньою студенткою Марією.

— Дружина привчила мене до того, що все купує сама. Мені це подобається. На Новий рік будемо або в Києві, або поїдемо в Карпати. Останні років із 10 відпочиваємо в горах. У різних місцях — на Івано-Франківщині, Закарпатті.

 

Відмовився працювати з Тимошенко

Віктор Пинзеник у політиці з 1991-го. Був народним депутатом, міністром економіки, віце-прем'єром. 1997 року очолив щойно створену партію "Реформи і порядок". У лютому 2010-го на цю посаду посів нардеп-"бютівець" Сергій Соболєв.

У грудні 2007-го Пинзеник став міністром фінансів в уряді Юлії Тимошенко. Торік у лютому написав заяву про відставку — через незгоду з політикою прем'єра.

На посаді міністра сім днів на тиждень був на робочому місці. Його тодішній колега по партії Володимир Бондаренко розповідав, що в Пинзеника підвищився тиск через те, що багато пив кави і палив.

— Викурюю менше двох пачок на день, — говорить Віктор Михайлович зараз.

Зараз ви читаєте новину «"Коштів на пенсії вже давно немає"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

19

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути