Після розгону Євромайдану та спричинених цим протестів для України настав період очевидної політичної кризи. Зараз є три варіанти виходу з неї, вважає віце-президент Центру політичних технологій 40-річний Георгій Чижов:
— Кожен із можливих сценаріїв визначить, не тільки як Україна пройде період політичної нестабільності, а й як відбуватимуться вибори президента 2015 року. На карту можуть поставити вже не долю євроінтеграції, а майбутнє країни.
Перший сценарій: влада стоїть на місці
— У влади вистачає розуму, й вона нічого не робить. Стоїть на місці. Не йде на поступки, але й не запускає маховика репресій. Чекає суворої зими, початку новорічних свят. Звісно, певна частина мітингувальників залишаться на Майдані, але він стане безпечним для можновладців. Щось на зразок ситуації з наметовим містечком на підтримку Юлії Тимошенко в Києві. Ніби і є, але й не страшно. Тоді країна умовно повертається до ситуації, яка була перед мітингами. Однак шансів на переобрання Януковича меншає.
Другий сценарій: опозиції треба бити в дві точки
— Розпочнеться політичний процес. Незадоволені політикою Януковича сили тимчасово об'єднаються, щоб обмежити його владні можливості до 2015 року. Сформується антиурядова коаліція у Верховній Раді. Логічні будуть такі кроки: відставка Азарова — призначення коаліційного уряду — звуження повноважень президента. Він поступово втрачатиме владу. Віктор Федорович щосили опиратиметься такому сценарію, бо це означає неможливість бути переобраним 2015 року.
Вимоги негайної відставки Януковича і звільнення Тимошенко — поза межами можливого. Про їх нереальність опозиція чудово знає. Їм треба бити у дві точки — це прем'єр Микола Азаров і міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко. Навіть символічні жертви від влади означатимуть тріщину вертикалі. Тому президент намагатиметься тримати парламентську більшість у покорі.
Відправити Захарченка у відставку було б логічно. Це навіть можна красиво обіграти. Сказати: він не знав про таку команду, але ми рухаємося в Європу, тому міністр має нести відповідальність за своїх підлеглих. Це задовольнило б людей. Але такого не відбувається. Бо на всьому пострадянському просторі лідери думають приблизно так: якщо вони підуть на одну поступку сьогодні, то завтра доведеться робити ще одну, післязавтра — ще. А зрештою і владу втратити.
Третій сценарій: влада вдається до репресій
— Влада на поступки не йде і починає репресії: розганяє мітингувальників чи б'є вибірково. Через це суспільство починає радикалізовуватися швидкими темпами. Відбувається нова хвиля вуличних зіткнень, рівень насильства зростає. Це означатиме оголошення громадянської війни. Теперішні бійки з "Беркутом" видадуться дитячими забавами. Уряд і парламент утратять легітимність, не буде жодної видимості закону, країна почне потроху втягуватися у війну. Її наслідки прогнозувати важко. Влада програє — це зрозуміло. Але що довше вона опиратиметься, то гірше буде Україні.
2 
1
Коментарі
18