вівторок, 28 березня 2017 07:35

"За півтора року жодна людина не пішла добровільно. Судяться, тікають на лікарняні"

Автор: Ельдар Сарахман
  Міський голова Дніпра Борис Філатов: ”У Дніпрі тільки офіційних переселенців зареєструвалося майже 40 тисяч. Насправді значно більше. Вони впливають на життя міста — як позитивно, так і негативно”
Міський голова Дніпра Борис Філатов: ”У Дніпрі тільки офіційних переселенців зареєструвалося майже 40 тисяч. Насправді значно більше. Вони впливають на життя міста — як позитивно, так і негативно”

— Не збирався балотуватися в міські голови. Але змінив свою позицію. Можна сидіти у Верховній Раді і щось говорити, говорити, говорити. А тут є змога робити справжнє. Намагаюся бути мером усього міста, а не половини, яка мене обрала. Ця робота поєднує в собі все: від інфраструктури — до гуманітарних питань. Місто — дуже складний механізм, — каже російською 45-річний Борис Філатов.

Зустрічаємося в його кабінеті в міській раді Дніпра 10 березня близько 12:00. У приймальні чергують охоронці. У кабінеті при вході — бігова доріжка. У сусідній кімнаті крізь прочинені двері видно боксерську грушу. Біля столу на тумбі — погруддя Тараса Шевченка.

— Меблі не міняв. І ремонт не робив. За цим столом працювали всі наші мери, — каже Борис Альбертович. Показує картину на стіні за кріслом. Її намалював поранений боєць. Назвав "Місто майбутнього". — Портрета президента Порошенка нема. Вважаю, він не потрібен у кабінеті чиновника.

Як близькість фронту позначилася на житті Дніпра?

— Дніпро показав феномен нової політичної нації України. Впевнений, що саме тут зупинили "русскую весну". Хоча, безумовно, серйозно вплинули і Одеса, і патріотично налаштовані харків'яни. Тоді мені дзвонили з половини Південного Сходу і запитували: "Що нам робити?" Ми були як маяк, на який усі орієнтувалися.

Зараз у місті багато військових. Це допомагає стабілізувати політичну й економічну ситуацію. Бо, зокрема, сприяє створенню робочих місць.

Ми змінилися й ментально. У лікарню Мечникова щодня привозять поранених. Учора шістьох доставили. Якщо треба здати кров, то відгукуються сотні людей.

З 2014 року на місцевих форумах люди питають про ціну житла і переїзд у Дніпро. Кількість населення зросла?

— Ми завжди казали, що нас мільйон, але мали приблизно 975 тисяч. А зараз дніпрян більше мільйона. Тільки офіційних переселенців зареєструвалося майже 40 тисяч. Насправді цифра значно вища. Вони впливають на життя міста — як позитивно, так і негативно.

Яким чином?

— Підійдіть до машини, з якої торгують кавою на вулиці. Кожен другий, якщо не троє з п'яти — переселенці з Донба­су. Бо наші не хочуть за 3,5 або 4 тисячі гривень стояти весь день. Така ж ситуація з робітничими професіями. Лише в кому­нальних підприємствах кілька тисяч вакансій. Придбали 13 тролейбусів, купуємо ще 32 — і не можемо знайти водіїв. Зарплата стартує від 5500 гривень і в перспективі буде 9 тисяч.

Неможливо знайти кваліфікованого оператора на верстат. Хоча підприємці пропонують хороші гроші. Хто йде туди працювати, то це переселенці. Вони шукають будь-яку роботу. І, таким чином, допомагають місту.

А який негативний ефект?

— Насамперед — ріст злочинності. Переважає побутова: бомблять квартири, авто, знімають колеса, зривають ланцюжки, забирають мобільні телефони.

Є ще обіг зброї. Боєць вивіз ручний кулемет з АТО. Пішов у лазню, напився і стріляв по воротах.

Зараз впроваджуємо програму "Безпечне місто". Встановимо по всьому Дніпру камери з високою роздільною здатністю. З міста не можна буде ви­їхати, не потрапивши в їхнє поле зору.

Скільки зараз прихильників "русского мира" в Дніпрі?

— Це визначити неможливо. Дехто причаївся. А в багатьох відбувся переворот у голові. Чимало активістів антимайдану після окупації Криму стали українськими патріотами.

Аналізуємо соціальні мережі. У кожній школі кілька вчителів сидять у пабліках типу "Народ Донбасса" чи "Путин — наше все". І навіть щось пишуть там. Це — серйозна проблема. Слідом за Бісмарком (перший райхсканцлер Німецької імперії. За реальну політику та сильне урядування отримав прізвисько "залізний канцлер". Його вважають національним героєм Німеччини. Помер у 1898 році. — ГПУ) вважаю, що нам потрібні свої священики, лікарі, вчителі. Інакше можемо втратити державу.

Яка ситуація в місті з корупцією?

— У нас багато активістів, є опозиція. Вони кричать, що в мерії крадуть. Я не прокурор і не міліціонер. Не збираюся бігати з палицею і когось відловлювати. Нехай цим займаються ВБЕЗ (Відділ по ­боротьбі з економічними злочинами. — ГПУ) і прокуратура. Я зібрав усіх своїх заступників, помічників, начальників управлінь. Сказав: "Хлопці, я з вами не в долі, ви мені нічого не носите. Якщо хтось попадеться — не ходіть скаржитися. Ви мене почули? До побачення". А далі моє завдання: всі закупівлі оформити через систему "Прозоро". Ми на п'ятому місці в країні за рівнем її запровадження. Зекономили десятки мільйонів гривень.

Як чиновники реагують на це?

— За півтора року жодна людина звідси не пішла добровільно. Судяться, тікають на лікарняні, вимикають мобільні. Лопатою не виженеш.

Почали ремонт центрального мосту в Дніпрі. Це пов'язано з тим, що у Києві Шулявський шляхопровід "втомився"? Чи планові роботи?

— Коли це сталося з Шуляв­ським мостом, дніпряни зрозуміли: не просто придумуємо собі роботу від нудьги. Ми, мабуть, першими в країні провели експертизи міської інфраструктури. І вжахнулися. За міст переживаю найбільше. Це — центральна міська артерія. Почали ремонт.

Які ще проблеми є ключовими?

— Основною зараз вважаю медичну реформу. Ми єдині в країні, у кого міські лікарні відібрали й передали області. Цим займався Олександр Вілкул (2011 року в Дніпрі провели пілотний проект медичної реформи. Лікарні передали на баланс обласної ради. Вілкул тоді був губернатором Дніпропетровщини. — ГПУ).

Житловий фонд зношений на 70–80 відсотків. На водоканалі воду можна пити з крана. А люди пишуть: "Чому в нас тече помаранчева вода? Що це за неподобство?" Бо вона йде через труби, які не змінювалися вже років сто.

Маєте непорозуміння з центральною владою в Києві?

— У мене нема проблем із нею. Мало хто в це ­вірить, бо я — представник опозиційного "Укропу", ще й після історії з Геннадієм Корбаном (колишній заступник губернатора Дніпропетровської області. 21 березня торік отримав півтора року умовного ув'язнення за викрадення людини. Всі звинувачення правоохоронців на свою адресу спростував. — ГПУ). Але гріх скаржитись. У мої справи ніхто не лізе.

Бояться?

— Не знаю. З другого боку, бачать, що не лізу в їхні справи. Не маю особливого пієтету чи любові до Петра Олексійовича. Але можу сказати, що ні за які блага світу не хотів би сидіти в його кріслі між Путіним і Меркель.

У мене нормальні відносини з прем'єр-міністром, я на "ти" — зі спікером Верховної Ради. Завжди можу зателефонувати й щось попросити. З другого боку, мені особливо нічого не треба. Звик свої проблеми вирішувати самостійно.

Куди рухається Україна?

— У довгостроковій перспективі в нас усе буде добре. А от Росія перебуває у нежиттєздатній матриці.

Потрібні дострокові вибори у Верховну Раду? Президентські?

— Ні. Я категорично проти. Якщо країну вкинути у вир виборів, то всі сидітимуть у мене на голові й вимагатимуть, щоб піднімав чийсь прапор. По-друге, не хочу, щоб такі, як Саакашвілі, потрапили до парламенту. Мене тут щодня розгойдують депутати. Однак вважаю, що зробив чимало: метро, трамваї, тролейбуси, дороги. А Саакашвілі був головою обласної держадміністрації зі своїм міліціонером, прокурором, начальником податкової, керівником митниці — і не зробив нічого. Це говорить про його коефіцієнт корисної дії.

Будете балотуватись на другий термін?

— Обов'язково. Це — найкраща робота.

Від стресу рятують пельмені

Борис Філатов народився у Дніпрі 7 березня 1972 ро­ку. Був наймолодшим кандидатом юридичних наук в Україні. Працював викладачем, адвокатом. Захищав інтереси мільярдера Ігоря Коломойського.

З березня 2014 року був заступником голови Дніпропетровської облдержадміністрації. За вісім місяців виграв вибори до Верховної Ради в окрузі в Дніпрі. Восени позаторік став міським головою.

На мотоциклі проїхав понад 50 країн. Захоплюється дайвінгом — здійснив більше 250 занурень. Колекціонує мініатюрні вироби японських майстрів XVII–XIX ст.

— Від стресу рятуюсь пельменями. Ліплю їх на дачі з друзями, — каже Борис Альбертович.

Із дружиною Мариною мають 22-річну дочку Катерину. Вона навчається у Лондоні в університеті мистецтв.

Зараз ви читаєте новину «"За півтора року жодна людина не пішла добровільно. Судяться, тікають на лікарняні"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути